ЯРМО — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ярмо́ «дерев’яний пристрій запрягати воли»
псл. (j)arьmo, (j)arьmъ «знаряддя, пристрій для запрягання» походить від кореня *(j)ar- (‹ іє. *arǝ-, ar-) «з’єднувати», наявного в п. ko-jarz-yć «пов’язувати, з’єднувати», а також, мабуть, у псл. *remy (род. в. одн. reme-ne), укр. ре́мі́нь;
споріднене з гр. ἀρϑμό́ς «з’єднання, місце з’єднання», ἀραρίσϰω «складаю, з’єдную», ἅρμα «віз; колісниця», лат. arma «зброя; збруя», дінд. arpáyati «вставляє, закріплює», ará- «cпиця колеса», áram «припасований, відповідний», вірм. yarmar «тс.», aṙnem «роб-лю», ав. araiti «вбиває, утверджує»;
іє. *ā˘r- «зв’язувати»;
менше підстав для зближення (Reichelt KZ 46, 316–320) з лат. armentum «худоба»;
р. бр. ярмо́, др. ярьмъ, яръмъ «ярмо; Терези (назва сузір’я)», п. jarzmo «ярмо», ч. jařmo, слц. jarmo, болг. яре́м, м. jарем, схв. jа́paм, слн. járem, стсл. арьмъ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
об'ярми́ти
«уярмити»
під'яре́мний
під'яре́мник
«тварина, що ходить у ярмі»
уяре́млений
«уярмлений, поневолений»
уярми́ти
яре́м
«тс.»
яре́мний
яре́мці
«деталь у парокінному возі»
(мн.)
ярми́на́
«воло, підгорля (у вола, корови)»
ярмова́ти
«уярмлювати»
ярмува́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| araiti «вбиває, утверджує» | авестійська |
| ярмо́ | білоруська |
| яре́м | болгарська |
| yarmar «тс.» | вірменська |
| aṙnem «роб-лю» | вірменська |
| ἀρϑμό́ς «з’єднання, місце з’єднання» | грецька |
| ἀραρίσϰω «складаю, з’єдную» | грецька |
| ἅρμα «віз; колісниця» | грецька |
| arpáyati «вставляє, закріплює» | давньоіндійська |
| ará- «cпиця колеса» | давньоіндійська |
| áram «припасований, відповідний» | давньоіндійська |
| ярьмъ | давньоруська |
| яръмъ «ярмо; Терези (назва сузір’я)» | давньоруська |
| *arǝ- | індоєвропейська |
| ar- | індоєвропейська |
| *ā˘r- «зв’язувати» | індоєвропейська |
| arma «зброя; збруя» | латинська |
| armentum «худоба» | латинська |
| jарем | македонська |
| ko-jarz-yć «пов’язувати, з’єднувати» | польська |
| jarzmo «ярмо» | польська |
| (j)arьmo | праслов’янська |
| *remy (род. в. одн. reme-ne) | праслов’янська |
| *(j)ar- «з’єднувати» (‹ іє. *arǝ-, ar-) | праслов’янська |
| (j)arьmъ | праслов’янська |
| ярмо́ | російська |
| jа́paм | сербохорватська |
| jarmo | словацька |
| járem | словенська |
| арьмъ «тс.» | старослов’янська |
| ре́мі́нь | українська |
| jařmo | чеська |
а́рмія
поширена раніше форма армея замінена сучасним варіантом за аналогією до форм на -ія;
нім. Armée «тс.», armieren «озброювати», фр. armé՛ «армія», armer «озброювати» походять від лат. arma «зброя», armāre «озброювати споряджати», спорідненого з лат. аrmus «верхня частина руки», псл. *ormo укр. раме́но, або з гр. ἄρμενος «з’єднаний, пригнаний», псл. јаrьmъ, укр. ярмо́;
запозичено з німецької або французької мови, можливо, через польське посередництво;
р. болг. а́рмия, бр. а́рмія, п. armia, вл. armeja, armija, м. армија, схв. àрмија слн. ármija;
Фонетичні та словотвірні варіанти
армея
(1627)
армі́єць
армува́ти
«озброювати»
ва́рмія
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| а́рмія | білоруська |
| а́рмия | болгарська |
| armeja | верхньолужицька |
| armija | верхньолужицька |
| ἄρμενος «з’єднаний, пригнаний» | грецька |
| arma «зброя» | латинська |
| аrmus «верхня частина руки» | латинська |
| армија | македонська |
| Armée «тс.» | німецька |
| armia | польська |
| *ormo | праслов’янська |
| јаrьmъ | праслов’янська |
| а́рмия | російська |
| àрмија | сербохорватська |
| раме́но | українська |
| ярмо́ | українська |
| armé՛ «армія» | французька |
| армея | ? |
| -ія | ? |
| armieren «озброювати» | ? |
| armer «озброювати» | ? |
| armāre «озброювати споряджати» | ? |
| або | ? |
коя́ритися «паруватися» (про собак)
менш обґрунтоване пов’язання (Brückner 199; Bern. I 31; Pokorny 56) з іє. *ar- «з’єднувати, спаювати» (у дінд. arpáyati «скріплює», псл. jarьmo, укр. ярмо́);
п. kojarzyć «з’єднувати, сполучати; (ст.) сприяти», kojarzyć się «з’єднуватися, сполучатися; асоціюватися; щастити» є похідним від koić, «коїти»;
очевидно, запозичення з польської мови;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| arpáyati | давньоіндійська |
| kojarzyć «з’єднувати, сполучати; (ст.) сприяти» | польська |
| kojarzyć się «з’єднуватися, сполучатися; асоціюватися; щастити» | польська |
| koić | польська |
| jarьmo | праслов’янська |
| ярмо́ | українська |
| *ar- «з’єднувати, спаювати» (у дінд. arpáyati «скріплює», псл. jarьmo, укр. ярмо́) | ? |
ре́мі́нь
псл. *remy (род. в. remene), утворене за допомогою суфікса -men (як стсл. камы : камене) від основи re-;
загальноприйнятої етимології не має;
очевидно, споріднене з лат. arma «зброя; знаряддя; щит», armentum «велика худоба, череда», гр. ἀραρίσϰω «кладу щільно; змикаю; готую», ἁρμός «зв’язок, скріпа», стсл. арьмъ, укр. ярмо́;
зіставляється також (Бернштейн Очерк 1974, 174; Vaillant Gr. comp. I 210) з лит. rem̃ti «підтримувати, підпирати», rìmti «заспокоюватися»;
наявність старослов’янської форми і архаїчність словотвору спростовують твердження (Brückner 475; Mikl. EW 275; Kiparsky GLG 262) про германське походження (двн. riumo «ремінь», свн. rieme, нвн. Riemen «тс.»);
докази про спорідненість із зазначеними германськими формами (Machek ESJČ 530; Holub–Lyer 428) викликають сумнів (пор. Kluge–Mitzka 599);
припущення про спорідненість з гр. ῥάμνος «терен» (Ильинский ИОРЯС 23/2, 189) не знайшло підтримки (Boisacq 834);
р. реме́нь, бр. рэ́мень, др. ремень «смуга шкіри; ремінь; зав’язка; ремінний батіг», п. rzemień, ч. řemen, слц. remeň «ремінь; шкіра», вл. нл. rjemjeń, болг. ре́мък, м. ремен, схв. ремēн, рѐмик, слн. rémen, jêrmen, стсл. ремень;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ремена́р
«лимар»
ременець
«шнурок, тасьма»
реме́ник
«ремінчик»
ремени́на
«простий шкіряний пояс»
реме́ннак
«ремінний батіг»
реме́нний
«шкіряний»
реме́нниця
«шкіряна оболонка»
реме́нь
«вичинена шкіра»
ременя́к
«ремінь до черевиків»
реми́чко
«шнурок»
ре́мін
«ремінь»
реміне́ць
«невеликий або вузький ремінь; стрічковий черв’як»
реміни́на
«тс.»
ремі́нний
ремі́нни́к
ремінника́р
«виготовлювач шнурків»
ремі́нниця
«збруя для коней»
ремі́ння
реміня́чка
реміня́ччя
ремічко́
«шнурок»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рэ́мень | білоруська |
| ре́мък | болгарська |
| rjemjeń | верхньолужицька |
| ἀραρίσϰω «кладу щільно; змикаю; готую» | грецька |
| ἁρμός «зв’язок, скріпа» | грецька |
| ῥάμνος «терен» | грецька |
| riumo | давньоверхньонімецька |
| ремень «смуга шкіри; ремінь; зав’язка; ремінний батіг» | давньоруська |
| arma «зброя; знаряддя; щит» | латинська |
| armentum «велика худоба, череда» | латинська |
| rem̃ti «підтримувати, підпирати» | литовська |
| rìmti «заспокоюватися» | литовська |
| ремен | македонська |
| rjemjeń | нижньолужицька |
| Riemen | нововерхньонімецька |
| rzemień | польська |
| *remy (род. в. remene) | праслов’янська |
| -men (як стсл. камы : камене) | праслов’янська |
| re- | праслов’янська |
| re- | праслов’янська |
| реме́нь | російська |
| рȅмēн | сербохорватська |
| рѐмик | сербохорватська |
| rieme | середньоверхньнімецька |
| remeň «ремінь; шкіра» | словацька |
| rémen | словенська |
| jêrmen | словенська |
| арьмъ | старослов’янська |
| ремень | старослов’янська |
| ярмо́ | українська |
| řemen | чеська |
чупні «батіг, що служить знаком гідності для проводиря циганського табору»
запозичення з циганської мови;
циг. (півд.) [чупни́] «батіг», можливо, утворене на основі запозиченого з угорської мови дієслова csapni «бити; хльоскати (батогом)», де угорську інфінітивну форму сприйнято як форму іменника жін. роду на -и (пор. циг. [чхури́] (жін. р.) «ніж», [чхаёри́] (жін. р.) «дівчина; дівчинка, дочка», ярми́ (жін. р.) «капуста» і под.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чупни́ «батіг» (півд.) | циганська |
| csapni «бити; хльоскати (батогом)» | ? |
| роду на -и «ніж» (пор. циг. [чхури́] (жін. р.) | ? |
| чхаёри́ «дівчина; дівчинка, дочка» (жін. р.) | ? |
| ярми́ «капуста» (жін. р.) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України