ЯНИЧАР — ЕТИМОЛОГІЯ
янича́р «солдат спеціальних турецьких піхотних частин» (іст.)
запозичення з турецької мови;
тур. ст. (і діал.) yañi c̦eri, (букв.) «нове військо (ополчення)», суч. yenic̦eri «яничари, нове військо з дітей християн» (створене султаном Орханом у 1330 р., існувало до 1826 р.);
тур. ст. yañi c̦eri являє собою словосполучення (пізніше складне слово) з прикметника yañi (› yeni) «(прикм.) новий; (присл.) тільки-но, недавно, щойно» (пор. дтюрк. jana «знову; ще») та іменника c̦eri, що продовжує дтюрк. čerig (‹ санскр. kṣatrika) «військо» (ДТС 144) або, за менш обґрунтованим припущенням (Дмитриев 554), проникло в давньотюркську мову із согдійської мови;
р. бр. яныча́р, п. janczar, ч. janičár, jančár, слц. janičiar, вл. janičar, болг. яни́чар, яни́чарин, м. jаничар, схв. jàњчāр, jàничāр, слн. jáničar «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
єни́ченько
«яничар (?)»
(зменш.)
неча́р
«яни-чар»
янича́рка
«вид рушниці»
яни́ченько
«яничар»
(зменш.)
янча́рка
«вид рушниці; вид шаблі»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| яныча́р | білоруська |
| яни́чар | болгарська |
| janičar | верхньолужицька |
| čerig «військо» (‹ санскр. kṣatrika)(ДТС 144) | давньотюркська |
| jana | давньотюркська |
| jаничар | македонська |
| janczar | польська |
| яныча́р | російська |
| jàњчāр | сербохорватська |
| jàничāр | сербохорватська |
| janičiar | словацька |
| jáničar «тс.» | словенська |
| yañi c̦eri (ст.) | турецька |
| yenic̦eri «яничари, нове військо з дітей християн» (створене султаном Орханом у 1330 р., існувало до 1826 р.) | турецька |
| c̦eri (ст.) | турецька |
| yañi (ст.) | турецька |
| яни́чарин | українська |
| janičár | чеська |
| jančár | чеська |
| kṣatrika | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України