ЯМИСТА — ЕТИМОЛОГІЯ
я́ма «велика заглибина в землі; могила; [льох; частина ступи; примітивна шахта для видобутку нафти]»
псл. *ama/jama (‹ *āmā) «викопане, вирите»;
споріднене з гр. διαμάω «викопую, вириваю», ἄμη «лопата; мотика», ἀμάρα «рів, рівчак, борозна»;
іє. *i̯ā˘m- «копати, рити»;
менш вірогідні інші пояснення: як спорідненого з ірл. uaimh «печера; могила», ав. ū˘nā «дірка; тріщина», гр. εὐνή «ліжко, постіль» (Lidén KZ 41, 395–396) або з лтс. juõma «глибоке місце між двома мілинами» (Jagić AfSlPh 2, 396);
припущення про походження слова від фін. uoma «глибина; невеличка долина» (Rozwadowski RSl 6, 53) непереконливе;
р. бр. болг. я́ма «яма», др. яма «яма, рів; могила; підземна в’язниця», п. jama «яма; нора, барліг», ч. jáma «яма; ствол шахти», слц. jama «яма; яр; могила», вл. нл. jama «яма», полаб. jomo (‹ *jama), м. jама, схв. jа̏ма «тс.», слн. jáma «яма; шахта», стсл. ама «яма»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́ямчити
«поглибити (викопане)»
при́ямок
«невелика заглибина перед або під чим-небудь; пристрій для сушіння (цегли, бетону, плодів і т. ін.)»
яма́р
«робітник на нафтових промислах у Галичині»
ями́на́
«яма; яр»
ями́ско
«яма; печера; нора»
ями́стий
«повний ям і заглиблень»
я́мище
«яма»
я́мка
ямко́вастий
«сорт картоплі»
ямкува́тий
«повний ям і вибоїв; запалий»
ямку́р
«берегова ластівка, Hirundo riparia»
(орн.)
я́мник
«такса»
я́мнище
«муловловлювач, відстійник»
ямува́тий
«вибоїстий (про дорогу)»
ямча́тий
«ямкуватий, вибоїстий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ū˘nā «дірка; тріщина» | авестійська |
| я́ма «яма» | білоруська |
| я́ма «яма» | болгарська |
| jama «яма» | верхньолужицька |
| διαμάω «викопую, вириваю» | грецька |
| ἄμη «лопата; мотика» | грецька |
| ἀμάρα «рів, рівчак, борозна» | грецька |
| εὐνή «ліжко, постіль» | грецька |
| яма «яма, рів; могила; підземна в’язниця» | давньоруська |
| *i̯ā˘m- «копати, рити» | індоєвропейська |
| uaimh «печера; могила» | ірландська |
| juõma «глибоке місце між двома мілинами» | латиська |
| jама | македонська |
| jama «яма» | нижньолужицька |
| jomo (‹ *jama) | полабська |
| *jama | полабська |
| jama «яма; нора, барліг» | польська |
| *ama/jama «викопане, вирите» (‹ *āmā) | праслов’янська |
| *āmā | праслов’янська |
| я́ма «яма» | російська |
| jа̏ма «тс.» | сербохорватська |
| jama «яма; яр; могила» | словацька |
| jáma «яма; шахта» | словенська |
| ама «яма» | старослов’янська |
| uoma «глибина; невеличка долина» | фінська |
| jáma «яма; ствол шахти» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України