ЯКІР — ЕТИМОЛОГІЯ

я́кір «пристрій для утримування на місці суден, плавучих маяків та ін.»

утворення, що продовжує др. якорь, яке через дшв. akkarе «якір» і лат. ancоra походить від гр. ἄγϰῡρα, утвореного за допомогою суфікса -ρ- від основи ἄγϰ- індоєвропейського походження, що виступає також у дінд. аñcati «гне, згинає», гр. ἀγϰύλος «кривий, зігнутий», двн. angul «рибальський гачок»;
іє. *ank- «гнути»;
отже, первісне значення слова «щось зі-гнуте, гак»;
р. я́корь, бр. я́кар, др. якорь;
Фонетичні та словотвірні варіанти

заякори́ти
зая́коритися «зігнутися»
ная́кірник
об'я́коритися
якіре́ць «залізне приладдя, яким прикріплюють відро до вірьовки в колодязі»
я́кірне «плата за стоянку на рейді»
якірни́к «майстер, що виготовляє якорі»
я́кор «тс.»
якори́сько «місце, де кораблі кидають якорі»
яко́рниця «якірний канат»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
я́кар білоруська
ἄγϰῡρα грецька
-ρ- (суф.) грецька
ἀγϰύλος «кривий, зігнутий» грецька
ἄγϰ- (основа) грецька
angul «рибальський гачок» давньоверхньонімецька
аñcati «гне, згинає» давньоіндійська
якорь давньоруська
якорь давньоруська
akkarе «якір» давньошведська
*ank- «гнути» індоєвропейська
ancоra латинська
я́корь російська

якірці́ «Tribulus L.; колючки цієї рослини» (мн.)(бот.)

похідне утворення від я́кір;
назва зумовлена шипчастими плодами рослини (Федченко–Флеров 603–604), що дає їм можливість чіплятися, як маленькими якорями (пор. назву рослини в інших мовах: ч. kotvičník, похідне від kotvice «якір», лат. tribulus «(бот.) якірці; (військ.) трибул (кулька з шипами, застосовувана проти кінноти)»;
р. якорцы́ (мн.) (бот.) «якірці», бр. якарцы́ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

кирці́ «тс.»
якорець «Тribulus terrestris L.» (земляний)
якорці «тс.» (мн.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
якарцы́ «тс.» білоруська
tribulus латинська
якорцы́ «якірці» (мн.)(бот.) російська
я́кір українська
kotvičník чеська
kotvice чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України