ЯКАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
я «особовий займенник 1-ї ос. одн.»
псл. аzъ/jazъ (‹ *jězъ ‹ *ězъ);
споріднене з лит. àš, ст. еš, прус. as, (рідк.) es, лтс. es, дінд. ahám, ав. azǝm, дперс. adam, вірм. es, гот. ik, двн. ih (нвн. ich), венет. еχо, гр. ἐγώ, лат. ego;
іє. *еg̑-/[еg̑h-], *еg̑o eme «ось я» (ЭССЯ 1, 100–102);
не всі деталі походження слова з’ясовані;
зокрема, щодо появи j- найвірогідніше пояснення (Brückner 195–196; Sławski I 477–479), за яким псл. jazъ (‹ *ězъ) постало внаслідок прейотації ě ‹ ē, подовження якого пояснюється наголошуванням слова;
azъ, таким чином, є вторинним діалектним утворенням, що виникло через відпадіння початкового j-;
не ясна причина відпадіння кінцевого -z (припускається вплив займенника ty);
не має задовільного пояснення псл. а- при іє. е-;
кінцеве іє. -om, звідки псл. -ъ, пояснюється антиципацією дієслівного закінчення (Machek ESJČ 213–214);
менш переконливі пояснення я, що виходять з аzъ як первісної праслов’янської форми, незрозумілої на тлі індоєвропейських фактів: гіпотези про існування паралельних іє. *eĝ(h)eom і [*ōg(h)om] (Ernout–Meillet 342; Walde–Hofm. I 395; Milewski SPAU 37, 10, 7), злиття *а і *ězъ (Bern. I 35; Brugmann Grundriss II 2, 382), де в *а вбачають підсилювальну частку типу дінд. ād (Zubatý LF 36, 345–346), вплив дієслівного закінчення 1-ї особи одн. -ō (Pedersen KZ 38, 317);
р. бр. я, др. язъ, я, п. ja, ст. jaz, ч. já, ст. jáz, слц. вл. нл. ja, полаб. jo (‹ *ja), joz (‹ *jazъ), болг. аз, [яз], м. jac, схв. jа̑, слн. jàz, [jâ], стсл. азъ, цсл. азъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
я́кати
«занадто часто говорити про самого себе»
я́чество
«безцеремонне висування свого я на перший план»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
azǝm | авестійська |
я | білоруська |
аз | болгарська |
яз | болгарська |
ja | верхньолужицька |
es | вірменська |
ik | готська |
ἐγώ | грецька |
ih (нвн. ich) | давньоверхньонімецька |
ahám | давньоіндійська |
ād | давньоіндійська |
adam | давньоперська |
язъ | давньоруська |
я | давньоруська |
*еg̑-/[еg̑h-] | індоєвропейська |
*еg̑o eme «ось я» | індоєвропейська |
е- | індоєвропейська |
-om | індоєвропейська |
*eĝ(h)eom | індоєвропейська |
*ōg(h)om | індоєвропейська |
ego | латинська |
es | латиська |
àš | литовська |
еš (ст.) | литовська |
jac | македонська |
ja | нижньолужицька |
ich | нововерхньонімецька |
jo (‹ *ja), joz (‹ *jazъ) | полабська |
joz | полабська |
ja | польська |
jaz (ст.) | польська |
аzъ/jazъ (‹ *jězъ ‹ *ězъ) | праслов’янська |
*jězъ | праслов’янська |
*ězъ | праслов’янська |
*ězъ | праслов’янська |
jazъ (‹ *ězъ) | праслов’янська |
azъ | праслов’янська |
а- | праслов’янська |
-ъ | праслов’янська |
as | прусська |
es | прусська |
я | російська |
jа̑ | сербохорватська |
ja | словацька |
jàz | словенська |
jâ | словенська |
азъ | старослов’янська |
азъ | церковнослов’янська |
já | чеська |
jáz (ст.) | чеська |
еχо | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України