ЯЗІ — ЕТИМОЛОГІЯ

я́га́ «зла потворна баба, відьма»

псл. (j)ęga/(j)ęza;
вважається спорідненим з лит. éngti «душити, давити, тіснити, мучити», лтс. îgt «кінчатися, чахнути; досадувати», дангл. inca «біль», дісл. ekki «печаль; сумнів»;
з формального погляду псл. (j)ęga є ім’ям, похідним від дієслова *ęgt’i, яке в слов’янських мовах не засвідчене;
менш імовірні припущення зв’язків з дінд. yákṣmas «хвороба, виснаження» (Lidén Studien 70), з алб. ídhёtё (Meyer EW 157), з лат. aeger «розстроєний, хворий» (Bern. I 268), з р. [яга́ть] «кричати», егоза́ «непосида» (Ильинский ИОРЯС 16/4, 17), з тюрк. ämgä (пор. кипч. emgen- «страждати») (Knutsson Über die sog. zweite Palatalisierung in den slavischen Sprachen, Lund 1925, 124), з фін. äkä «гнів» (Никольский ФЗ 1891/4–5, 7);
р. яга́ «зла баба, відьма», [яга́я] «рід відьми, злий дух у вигляді потворної баби», бр. яга́ «яга», п. jędza «відьма», [idza] «тс.», ч. [jaza] «зла баба», болг. [енза́] «рана, виразка», схв. jе́за «жах», стсл. ѩза «хвороба»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

яги́й «злий»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ídhёtё албанська
яга́ «яга» білоруська
енза́ «рана, виразка» болгарська
inca «біль» давньоанглійська
yákṣmas «хвороба, виснаження» давньоіндійська
ekki «печаль; сумнів» давньоісландська
emgen- кипчацька
aeger «розстроєний, хворий» латинська
îgt «кінчатися, чахнути; досадувати» латиська
éngti «душити, давити, тіснити, мучити» литовська
jędza «відьма» польська
idza «тс.» польська
(j)ęga/(j)ęza праслов’янська
*ęgt'i праслов’янська
яга́ть «кричати» російська
егоза́ «непосида» російська
яга́ «зла баба, відьма» російська
яга́я «рід відьми, злий дух у вигляді потворної баби» російська
jе́за «жах» сербохорватська
ѩза «хвороба» старослов’янська
ämgä (пор. кипч. emgen- «страждати»)(Knutsson Über die sog. zweite Palatalisierung in den slavischen Sprachen, Lund 1925, 124) тюркські
äkä «гнів» фінська
jaza «зла баба» чеська

яз «загата на річці для ловлі риби; [гребля, загата ВеЛ]»

псл. jаzъ (‹ j-ězъ ‹ ězъ);
помилкова реконструкція праформи як *jęzъ і зближення слова з jęti «узяти» (Jokl AfSlPh 28, 8) або пов’язання (Matzenauer LF 8, 27–28) з гр. ἄγω «веду», спорідненого з нгр. ἀγός «канал»;
зіставляється з псл. *(j)ĕzva, укр. я́зва (Pedersen KZ 38, 312), з *ježь, укр. їж «їжак» (Moszyński JP 37/4, 298) як загорожею з кілків і паль;
зіставляється з лит. ežė˜, ežià, [ažià] «межа, грядка; мілке місце біля берега», прус. asy «межа», лтс. eža «межа; грядка», з вірм. ezr «берег, межа», яке пов’язують також (Benveniste Origines de la formation des noms en іе. 1935 І 11) із псл. *ezero, укр. о́зеро;
не зовсім ясне;
р. бр. [яз] «загата на річці для ловлі риби», др. ѣзъ «жолоб, рівчак», п. jaz «гребля, загата; частокіл поперек річки для ловлі риби», ч. jеz «загата; гребля», ст. jěz «тс.», слц. jaz «гребля», полаб. jaz «канал», болг. яз «гребля, загата», м. jаз «загата; відвідний канал», схв. jȃз «відвідний канал, рівчак; жолоб (що підводить воду); загата; прірва, безодня», слн. jéz «гребля, загата»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вйиз «місце на річці, де ставиться рибальська снасть»
од'язок «пов’язана з язом бокова загата»
язь «загата на річці для ловлі риби»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
яз «загата на річці для ловлі риби» білоруська
яз «гребля, загата» болгарська
ezr «берег, межа» вірменська
ἄγω «веду» грецька
ѣзъ «жолоб, рівчак» давньоруська
eža «межа; грядка» латиська
ežė˜ литовська
ežià литовська
ažià «межа, грядка; мілке місце біля берега» литовська
jаз «загата; відвідний канал» македонська
ἀγός «канал» новогрецька
jaz «канал» полабська
jaz «гребля, загата; частокіл поперек річки для ловлі риби» польська
jаzъ (‹ j-ězъ ‹ ězъ) праслов’янська
j-ězъ праслов’янська
ězъ праслов’янська
*jęzъ праслов’янська
jęti «узяти» праслов’янська
*(j)ĕzva праслов’янська
*ježь праслов’янська
*ezero праслов’янська
asy «межа» прусська
яз «загата на річці для ловлі риби» російська
jȃз «відвідний канал, рівчак; жолоб (що підводить воду); загата; прірва, безодня» сербохорватська
jaz «гребля» словацька
jéz «гребля, загата» словенська
я́зва українська
їж «їжак» українська
о́зеро українська
jеz «загата; гребля» чеська
jěz «тс.» (ст.) чеська

язь «прісноводна риба родини коропових, Leuciscus idus L.» (іхт.)

зближення (Mikl. EW 102; Горяев 435) з лит. ešė «лящ» помилкове, бо литовське слово походить з н. Äsche «харіус»;
пов’язання з п. jaźdź, jazgarz «йорж», лит. еžglỹs «тс.» (Brückner KZ 46, 197) сумнівне;
припускається також зв’язок із псл. *(j)azь «козел», збереженим у др. язьно «шкіра» і спорідненим з лит. ožỹs «козел», лтс. âzis «тс.», прус. woses «коза» через те, що риба має вуса (Janzén ZfSlPh 18, 29–32), із псл. (j)ĕzъ «загорожа в річці для ловлі риби», укр. яз «тс.» у зв’язку з тим, що риба іноді збирається великими скупченнями, перегороджуючи річку (Sławski І 532), із псл. (j)ežь, укр. [їж], їжак (Būga RR II 217) у зв’язку з колючками, що має риба, із псл. (j)ezero, укр. о́зеро (Loewenthal AfSlPh 37, 383), з двн. jesan «пінитися» (Agrell Zwei Beitr. zur slav. Lautgeschichte 1918, 62);
найвірогідніше пов’язання з іє. *ai- «горіти, блищати» (Leder 51–53) або з протоєвропейським субстратом (Machek ESJČ 223);
етимологічно неясне;
псл. (j)azь «язь»;
р. бр. язь «язь», п. jaź, ч. [jazek], [jezůvě] «тс.», вл. jaz «бичок, Cottus», нл. jaz «язь», схв. jȃз, слн. jéz «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

в'язь (іхт.)
язþк
язи́к
язи́ця
я́зя «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
язь «язь» білоруська
jaz «бичок, Cottus» верхньолужицька
jesan «пінитися» давньоверхньонімецька
язьно «шкіра» давньоруська
*ai- «горіти, блищати» індоєвропейська
âzis «тс.» латиська
ešė «лящ» литовська
еžglỹs «тс.» литовська
ožỹs «козел» литовська
jaz «язь» нижньолужицька
Äsche «харіус» німецька
jaźdź польська
jazgarz «йорж» польська
jaź польська
*(j)azь «козел» праслов’янська
(j)ĕzъ праслов’янська
(j)ežь праслов’янська
(j)ezero праслов’янська
(j)azь праслов’янська
woses «коза» прусська
язь «язь» російська
jȃз сербохорватська
jéz «тс.» словенська
яз «тс.» українська
їж українська
їжак українська
о́зеро українська
jazek чеська
jezůvě «тс.» чеська

я́зя «відьма, яга, лиха жінка»

мен-ше підстав бачити в цих варіантах первісні індоєвропейські словотворчі дублети *n̥gā/n̥g-jā (Brückner KZ 45, 318; Ekblom Die frühe dorsale Palatalisierung im Slav. 1951, 26–27) або форми із -dz-, -z- (-з-) розглядати як виниклі під впливом ч. jed, укр. яд і їхніх слов’янських відповідників (Machek ESJČ 225);
наявність у східнослов’янських мовах рефлексів псл. *jęga пояснюється (Белић JF II 34; Milewski RSl 13, 15–17) вторинним аналогійним вирівнюванням;
виникло з *(j)ęga внаслідок прогресивної асиміляції;
псл. (j)ęza;
др. язя «рана, виразка; недуга, хвороба; страждання; лихо, нещастя; хиба, вада; злочин», п. jędza «відьма; зла жінка», ч. ст. jězě (жін. р.) «яга», jězěnka, jězinka, суч. jezinka, [jaza] «тс.», болг. [енза́, е́нза] «назва хвороби», схв. jе́за «дрож; холод (внутрішній); мурашки по тілу; жах», jѐзив «моторошний, страшний, жахливий», слн. jéza «гнів, злість», стсл. ѩса, ѩза «хвороба»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

язнь «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
енза́ болгарська
е́нза «назва хвороби» болгарська
язя «рана, виразка; недуга, хвороба; страждання; лихо, нещастя; хиба, вада; злочин» давньоруська
*n̥gā/n̥g-jā індоєвропейська
jędza «відьма; зла жінка» польська
*jęga праслов’янська
*(j)ęga праслов’янська
(j)ęza праслов’янська
jе́за «дрож; холод (внутрішній); мурашки по тілу; жах» сербохорватська
jѐзив «моторошний, страшний, жахливий» сербохорватська
jéza «гнів, злість» словенська
ѩса «хвороба» старослов’янська
ѩза «хвороба» старослов’янська
яд українська
jed чеська
jězě «яга» (жін. р.)(ст.) чеська
jězěnka «яга» (жін. р.)(ст.) чеська
jězinka «яга» (жін. р.)(ст.) чеська
jezinka чеська
jaza «тс.» чеська

гиндзува́ти «битися, боротися, вовтузитися; жартувати»

п. [jędzić się] «гніватися, сердитися» повʼязане з jędza «лиха, сварлива жінка; чарівниця, відьма; баба-яга», спорідненим з укр. яга́;
запозичення з польської мови;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
jędzić się «гніватися, сердитися» польська
яга́ українська
jędza «лиха, сварлива жінка; чарівниця, відьма; баба-яга» ?

го́лка

дісл. igull «їжак», нвн. Igel «тс.», псл. *ežь (укр. їжа́к) (Преобр. І 263 – 264);
заслуговує на увагу виведення від псл. jьgo «ярмо» первісно як назви занози в ярмі (Парасунько Мовозн. 1968/4, 51 – 53; Machek Slavia 3, 593 – 597; ESJČ 220 – 221);
пор. гр. βέλος «стріла», βελόνη «вістря, зокрема голка», лит. geluonìs «жало»;
гр. ὀβολός «монета», первісно «металічний прутик» (β ‹ іє. gu) при прийнятті слов. ь- і гр. ὀ- за протетичні елементи (Meillet BSL 24, 54, 137);
іє. *ioug- у кімр. gwnio «шити», дірл. con-oigim «шию» (Zupitza KZ 37, 392; Mikkola RSl І 5 – 6);
псл. *ęga (укр. яга́), лат. aeger «хворий; сумний» (Bern. I 423; Brückner 189);
малоймовірні з огляду на фонетичні чи семантичні труднощі інші відповідники: пізнє гр. αɩκλοι «вістря стріли» (Fick І 345; Pokorny 15, 18);
найімовірніший звʼязок з прус. ayculo «голка» (‹*aigulā або *eigulā, – Trautmann 3), який проте ставиться під сумнів (Meillet BSL 24, 137; Machek Slavia 3, 595 – 596);
етимологія не зʼясована;
різні форми рефлексів jb, – очевидно, наслідок аналогійних вирівнювань за однією з форм відмінювання, переходу - в -і в частині прасловʼянських говірок або виникнення паралельної форми псл. *jьgla (менш імовірний звʼязок з індоєвропейським наголосом, – Lang ČMF І 385 – 387);
псл. *jьbgъla;
р. болг. игла́, бр. іго́лка, го́лка, др. игла, п. igła, [jegła], ч. jehla, [ihła, jahła], слц. ihla, вл. jehła, нл. gła (заст. jegła), полаб. jågłă, м. игла, схв. ùгла, [јàгла, иглà], слн. ígla, iglà, стсл. игълинъ «голочний»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

гла
голе́чник
голи́ння «шпильки на сосні»
голка́р
голка́рня
голка́стий
голкува́тий
голча́стий
гольни́к
єгла́
єгли́ця
игла́
игли́ця
ігва́
ігла́
іго́вка
іго́вник «гольник»
іго́льник
Етимологічні відповідники

Слово Мова
іго́лка білоруська
игла́ болгарська
jehła верхньолужицька
βέλος «стріла» грецька
ὀβολός «монета» грецька
ὀ- грецька
αɩκλοι «вістря стріли» грецька
con-oigim «шию» давньоірландська
igull «їжак» давньоісландська
игла давньоруська
*ioug- індоєвропейська
gwnio «шити» кімрська
aeger «хворий; сумний» латинська
geluonìs «жало» литовська
игла македонська
gła (заст. jegła) нижньолужицька
Igel «тс.» нововерхньонімецька
jågłă полабська
igła польська
*ežь (укр. їжа́к)(Преобр. І 263 -- 264) праслов’янська
jьgo «ярмо» праслов’янська
*ęga (укр. яга́) праслов’янська
*jьgla (менш імовірний звʼязок з індоєвропейським наголосом, -- Lang ČMF І 385 -- 387) праслов’янська
*jьbgъla праслов’янська
ayculo «голка» (‹*aigulā або *eigulā, -- Trautmann 3) прусська
игла́ російська
ùгла сербохорватська
ihla словацька
ígla словенська
iglà словенська
игълинъ «голочний» старослов’янська
яга́ українська
го́лка українська
jegła українська
ihła українська
jahła українська
јàгла українська
иглà українська
jehla чеська
βέλος «стріла» ?
βελόνη «вістря, зокрема голка» ?
первісно «металічний прутик» (β ‹ іє. g$u) ?
ь- ?
jb ?
jь- ?

єге́pa «яга, відьма»

неясне;
можливо, виникло внаслідок діалектної видозміни форми яга́, зближеної з меге́ра (пор.);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
яга́ ?
меге́ра (пор.). ?

о́зеро

іє. *eg̑hero-;
псл. *ezero;
споріднене з лит. ẽžeras, [ãžeras] «озеро, став», лтс. e̦ze̦rs, прус. assaran «тс.», можливо, також з гр. Ἀχέρων (назва річки в підземному царстві), іллір. Ὀσεριάτες (етнонім), вірм. ezr «межа, край» або з дангл. ēagor «море», дісл. ægir «морське божество» чи з яз (пор. схв. па̀клени jа̑з-па̀клено jе̏зеро);
р. о́зеро, [о́зер], бр. во́зера, [азяро́], др. озеро, п. jezioro, ч. jezero, слц. jazero, вл. jezor, нл. jazor, болг. м. е́зеро, схв. jе̏зеро, слн. jézеro, jеzérо, стсл. ѥзеро, ѥзєръ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

заозе́рний
озери́на «невелике озеро; яма з водою в полі»
озери́ско «місце, де було озеро»
озери́стий «багатий на озера»
озери́ще
о́зе́рний
озерни́ця «озерна, лиманна сіль»
озеря́вина «тс.»
озірка «тс.»
приозе́р'я
приозе́рний
язеро «озеро»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
во́зера білоруська
е́зеро болгарська
jezor верхньолужицька
ezr «межа, край» вірменська
Ἀχέρων (назва річки в підземному царстві) грецька
ēagor «море» давньоанглійська
ægir «морське божество» давньоісландська
озеро давньоруська
Ὀσεριάτες (етнонім) іллірійська
*eg̑hero- індоєвропейська
e̦ze̦rs латиська
ẽžeras литовська
е́зеро македонська
jazor нижньолужицька
jezioro польська
*ezero праслов’янська
assaran «тс.» прусська
о́зеро російська
зеро сербохорватська
jazero словацька
jézеro словенська
jеzérо словенська
ѥзеро старослов’янська
ѥзєръ старослов’янська
о́зер українська
азяро́ українська
jezero чеська
ãžeras «озеро, став» ?
яз (пор. схв. па̀клени jа̑з-па̀клено jе̏зеро) ?

їз «загата в річці для ловіння риби, яз»

менш імовірне припущення про діалектний розвиток [їз] шляхом звуження ja›ji з яз;
Pokorny 291–292) з о́зеро, псл. ezero;
далі пов’язується (Meillet) MSLP 10, 282;
очевидно, споріднене з лит. ežė˜, [ažià] «межа, край; грядка; мілина в затоці біля берега», лтс. [eža] «грядка, межа», прус. asy «межа», вірм. ezr «берег, границя»;
один з двох пізньопраслов’янських варіантів (поряд з яз) рефлексації псл. *(j)ēzъ «тс.»;
р. [ез] «загата для ловіння риби», бр. заст. ез, др. ѣзъ, ч. jez, ст. jěz, слц. [jez], слн. jéz;
Фонетичні та словотвірні варіанти

їзи́ти «городити річку для ловіння риби»
їзовни́к «доглядач їзу»
ізо́к «тс.»
їзо́к
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ез білоруська
ezr «берег, границя» вірменська
ѣзъ давньоруська
eža «грядка, межа» латиська
ežė˜ литовська
ažià «межа, край; грядка; мілина в затоці біля берега» литовська
ezero праслов’янська
*(j)ēzъ «тс.» праслов’янська
asy «межа» прусська
ез «загата для ловіння риби» російська
jez словацька
jéz словенська
їз українська
о́зеро українська
яз українська
jez чеська
jěz чеська

його́

початкове н у формах ньо́го, ним, не́ю і под. походить із прийменників *ѵъn (в), *kъn (к), *sъn (з) і є результатом звукового перерозподілу прийменникових сполучень типу *sъn jego, *vъn jeji,*sъn jimь;
іє. *e-, ei-, і- «той, він»;
споріднене з лит. jìs «він», jì «вона», лат. is, ea, id, гот. is, ita, дінд. ayám, iyám, idám «тс.»;
псл. jego, jemu i т. д., форми непрямих відмінків вказівного (згодом особового) займенника *jь (*ja, *je) «той», збереженого в ролі кінцевого компонента займенників типу той (‹*tъ-jь), таки́й (‹*takъ-jь) і означених прикметникових форм типу бі́лий (‹*bělъ-jь);
р. его́, бр. яго́, др. его, п. нл. jego, ч. слц. вл. jeho, болг. м. не́го, схв. њèга, слн. njéga, стсл. єгο;
Фонетичні та словотвірні варіанти

єго́
єму́
її́
їй
їм
їх
ї́хній
йому́
не́го
не́ї
не́ю
ним
ни́ми
них
ній
ньо́го
ньо́му
ню
ю
Етимологічні відповідники

Слово Мова
яго́ білоруська
не́го болгарська
jeho верхньолужицька
is готська
ita готська
ayám давньоіндійська
iyám давньоіндійська
idám «тс.» давньоіндійська
его давньоруська
*e- індоєвропейська
ei- індоєвропейська
і- «той, він» індоєвропейська
is латинська
ea латинська
id латинська
jìs «він» литовська
«вона» литовська
не́го македонська
jego нижньолужицька
jego польська
*ѵъn (в) праслов’янська
*vъn jeji праслов’янська
*sъn jimь праслов’янська
*kъn праслов’янська
*sъn jego праслов’янська
jego праслов’янська
*jь «той» (*ja, *je) праслов’янська
*tъ-jь (‹*tъ-jь) праслов’янська
*takъ-jь (‹*takъ-jь)(‹*bělъ-jь) праслов’янська
jemu праслов’янська
*ja праслов’янська
*je праслов’янська
*bělъ-jь праслов’янська
его́ російська
њèга сербохорватська
jeho словацька
njéga словенська
ѥгο старослов’янська
ньо́го українська
ним українська
не́ю українська
jeho чеська

я «особовий займенник 1-ї ос. одн.»

іє. *еg̑-/[еg̑h-], *еg̑o eme «ось я» (ЭССЯ 1, 100–102);
не всі деталі походження слова з’ясовані;
менш переконливі пояснення я, що виходять з аzъ як первісної праслов’янської форми, незрозумілої на тлі індоєвропейських фактів: гіпотези про існування паралельних іє. *eĝ(h)eom і [*ōg(h)om] (Ernout–Meillet 342; Walde–Hofm. I 395; Milewski SPAU 37, 10, 7), злиття *а і *ězъ (Bern. I 35; Brugmann Grundriss II 2, 382), де в *а вбачають підсилювальну частку типу дінд. ād (Zubatý LF 36, 345–346), вплив дієслівного закінчення 1-ї особи одн. -ō (Pedersen KZ 38, 317);
кінцеве іє. -om, звідки псл. -ъ, пояснюється антиципацією дієслівного закінчення (Machek ESJČ 213–214);
не має задовільного пояснення псл. а- при іє. е-;
не ясна причина відпадіння кінцевого -z (припускається вплив займенника ty);
azъ, таким чином, є вторинним діалектним утворенням, що виникло через відпадіння початкового j-;
зокрема, щодо появи j- найвірогідніше пояснення (Brückner 195–196; Sławski I 477–479), за яким псл. jazъ (‹ *ězъ) постало внаслідок прейотації ě ‹ ē, подовження якого пояснюється наголошуванням слова;
псл. аzъ/jazъ (‹ *jězъ ‹ *ězъ);
споріднене з лит. àš, ст. еš, прус. as, (рідк.) es, лтс. es, дінд. ahám, ав. azǝm, дперс. adam, вірм. es, гот. ik, двн. ih (нвн. ich), венет. еχо, гр. ἐγώ, лат. ego;
р. бр. я, др. язъ, я, п. ja, ст. jaz, ч. já, ст. jáz, слц. вл. нл. ja, полаб. jo (‹ *ja), joz (‹ *jazъ), болг. аз, [яз], м. jac, схв. jа̑, слн. jàz, [jâ], стсл. азъ, цсл. азъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

я́кати «занадто часто говорити про самого себе»
я́чество «безцеремонне висування свого я на перший план»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
azǝm авестійська
я білоруська
аз болгарська
яз болгарська
ja верхньолужицька
es вірменська
ik готська
ἐγώ грецька
ih (нвн. ich) давньоверхньонімецька
ād давньоіндійська
ahám давньоіндійська
adam давньоперська
язъ давньоруська
я давньоруська
*еg̑-/[еg̑h-] індоєвропейська
*еg̑o eme «ось я» індоєвропейська
*eĝ(h)eom індоєвропейська
*ōg(h)om індоєвропейська
-om індоєвропейська
е- індоєвропейська
ego латинська
es латиська
àš литовська
еš (ст.) литовська
jac македонська
ja нижньолужицька
ich нововерхньонімецька
jo (‹ *ja), joz (‹ *jazъ) полабська
joz полабська
ja польська
jaz (ст.) польська
праслов’янська
а- праслов’янська
azъ праслов’янська
*ězъ праслов’янська
jazъ (‹ *ězъ) праслов’янська
аzъ/jazъ (‹ *jězъ ‹ *ězъ) праслов’янська
*jězъ праслов’янська
*ězъ праслов’янська
as прусська
es прусська
я російська
jа̑ сербохорватська
ja словацька
jàz словенська
словенська
азъ старослов’янська
азъ церковнослов’янська
чеська
jáz (ст.) чеська
еχо ?

я́зґір «йорж, Acerina cernua L.» (іхт.)

пов’язання (Brück-ner 202) із псл. jazь, укр. язь непереконливе;
запозичення з польської мови;
п. [jazgier, jazgar, jezgarz, jazgarz] «йорж» продовжують псл. [*ězg-ъrь] «риба з колючками» із тим самим коренем, що й псл. [*ěždž-ь] (‹*ězg-ь), псл. *ěžь «їжак», споріднене з лит. ežegỹs, [ežgỹs] «йорж», прус. assegis «окунь»;
бр. [яжгу́р];
Етимологічні відповідники

Слово Мова
яжгу́р білоруська
ežegỹs литовська
ežgỹs «йорж» литовська
jazgier «йорж» польська
jazgar польська
jezgarz польська
jazgarz польська
jazь праслов’янська
*ězg-ъrь «риба з колючками» праслов’янська
*ěždž-ь (‹‹*ězg-ь) праслов’янська
*ěžь «їжак» праслов’янська
*ězg-ь праслов’янська
assegis «окунь» прусська
язь українська

язи́к «рухомий орган у ротовій порожнині; мова; полонений, від якого здобувають потрібні відомості; (геогр.) [коса, перешийок Нед]» (мн. язики́)(анат.)

cумнівним є пов’язання слова з гр. γλω̃σσα «язик» (Pisani IF 61, 141–146) або з псл. ǫzъkъ, укр. вузьки́й (Machek ESJČ 218–219);
зіставляється з дінд. jihvā́, juhū́- «язик», ав. hizvā-, лат. lingua, ст. dingua, гот. tungō, двн. zunga, лит. liežùvis, дірл. tenge, вірм. lezu, тох. A käntu- (‹ *tänku-);
утворене за допомогою суфікса -k(ъ) від псл. *ęzy «язик; мова» (‹ *en-ĝhū-), що, як і прус. insuwis «язик» (‹*en-ĝhū-), вважається префіксальним похідним (прийменник – префікс *en «в») від кореня *ĝhū-/ĝheu̯- «звати, закликати»;
псл. (j)ęzykъ;
р. язы́к «язик (анат.); мова; полонений», бр. язы́к «язик (анат.); полонений», др. языкъ «язик; мова; перекладач, провідник; язик (полонений); свідчення; заповіт», п. język «язик; мова; (ст.) полонений», ч. слц. jazyk «язик; мова», вл. jazyk «язик», нл. jĕzyk, полаб. jǫzĕk (‹ językъ) «тс.», болг. ези́к, [язи́к] «язик; мова», м. jазик, схв. jѐзик, слн. jêzik, стсл. ѩзыкъ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

під'язи́чниця «дитяча хвороба»
праязи́к «прамова» (заст.)
праязи́чити «розголосити, проговоритися»
проязи́читися «проговоритися»
язе́ «язик»
язика́тий
язика́ч «хвалько, фразер»
язикова́ти «перекладати, шпигувати, пліткувати; базікати нісенітниці Пі; мати нариви на язиці (про корову) ЛексПол»
язикова́тий «язикоподібний»
язи́чити «пліткувати»
язи́чище
язи́чник «пліткар»
язичо́к
я́зя «язик» (дит.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
hizvā- авестійська
язы́к «язик (анат.); полонений» білоруська
ези́к болгарська
язи́к «язик; мова» болгарська
jazyk «язик» верхньолужицька
lezu вірменська
tungō готська
γλω̃σσα «язик» грецька
zunga давньоверхньонімецька
jihvā́ давньоіндійська
juhū́- «язик» давньоіндійська
tenge давньоірландська
языкъ «язик; мова; перекладач, провідник; язик (полонений); свідчення; заповіт» давньоруська
lingua латинська
dingua (ст.) латинська
liežùvis литовська
jазик македонська
jĕzyk нижньолужицька
jǫzĕk «тс.» (‹ językъ) полабська
językъ полабська
język «язик; мова; (ст.) полонений» польська
ǫzъkъ праслов’янська
-k(ъ) (суф.) праслов’янська
*ęzy «язик; мова» (‹ *en-ĝhū-) праслов’янська
*ĝhū-/ĝheu̯- «звати, закликати» праслов’янська
*en-ĝhū- праслов’янська
insuwis «язик» (‹‹*en-ĝhū-) прусська
язы́к «язик (анат.); мова; полонений» російська
jѐзик сербохорватська
jazyk «язик; мова» словацька
jêzik словенська
ѩзыкъ «тс.» старослов’янська
käntu- (‹ *tänku-) тохарська А
*tänku- тохарська А
вузьки́й українська
jazyk «язик; мова» чеська

язіба́ба «відьма; (ент.) вид гусениці, Bambux rubi»

складне слово, утворене з іменників я́зя і ба́ба;
ч. ježibaba «баба-яга», слц. ježibaba, [jedžibaba, jenzibaba, jendžibaba, jendžibaba] «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ježibaba словацька
jedžibaba «тс.» словацька
jenzibaba «тс.» словацька
jendžibaba «тс.» словацька
я́зя українська
ба́ба українська
ježibaba «баба-яга» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України