ЯЗВА — ЕТИМОЛОГІЯ

пов’язання з гр. αἰγανέη «спис» (Bezzenberger BB 27, 166), з гр. ὠδίς «пологові болі» (Hofmann BB 21, 138), з лит. ežė˜ «мілководдя в затоці при березі» (Соболевский РФВ 71, 433) непереконливі;

споріднене з прус. eyswo «рана», лит. [áiža] «щілина, шпара», лтс. аĩza «тс.», ìeza «щілина в льоду», лит. ìžti «розпадатися, тріскатися», ižùs «крихкий, легко розламуваний», хет. igā(i)- «тріскатися (про розжарений камінь у воді)»;

псл. jazva (‹ *j-ězva ‹ *ězva) «тріщина, діра»;

р. бр. болг. я́зва «виразка, болячка; уїдлива людина», др. язва «виразка, рана; лихо; журба, прикрість», ѣзва «тс.», п. jaźwa «(мисл.) нора борсука; [яма]», ч. jizva, [jízva] «шрам, рубець», ст. jiezva, слц. jazva «тс.», м. jазбина «нора, барліг», схв. jа̏збина «нора борсука; барліг; лігво; нора», ст. jazvina «нора борсука», слн. jázba, [jàz] «дірка; яма», jâzbina, [jâzvina] «нора борсука; яма», стсл. азва «рана», азвина «яма, печера»;

очевидно, результат видозміни форми я́зва «чума; болячка» (див.);

помилкова реконструкція праформи як *jęzъ і зближення слова з jęti «узяти» (Jokl AfSlPh 28, 8) або пов’язання (Matzenauer LF 8, 27–28) з гр. ἄγω «веду», спорідненого з нгр. ἀγός «канал»;

зіставляється з псл. *(j)ĕzva, укр. я́зва (Pedersen KZ 38, 312), з *ježь, укр. їж «їжак» (Moszyński JP 37/4, 298) як загорожею з кілків і паль;

зіставляється з лит. ežė˜, ežià, [ažià] «межа, грядка; мілке місце біля берега», прус. asy «межа», лтс. eža «межа; грядка», з вірм. ezr «берег, межа», яке пов’язують також (Benveniste Origines de la formation des noms en іе. 1935 І 11) із псл. *ezero, укр. о́зеро;

не зовсім ясне;

псл. jаzъ (‹ j-ězъ ‹ ězъ);

р. бр. [яз] «загата на річці для ловлі риби», др. ѣзъ «жолоб, рівчак», п. jaz «гребля, загата; частокіл поперек річки для ловлі риби», ч. jеz «загата; гребля», ст. jěz «тс.», слц. jaz «гребля», полаб. jaz «канал», болг. яз «гребля, загата», м. jаз «загата; відвідний канал», схв. jȃз «відвідний канал, рівчак; жолоб (що підводить воду); загата; прірва, безодня», слн. jéz «гребля, загата»;

назва може бути зумовлена тим, що рослина становить собою колючі кущі (Словн. бот. 431), тобто може язви́ти «колоти, ранити» (пор. народну назву рослини верби́ця ко́люща);

очевидно, похідне утворення від я́зва́;

утворення, що походить від я́зва́, оскільки рослина застосовувалася при лікуванні ран і пухлин;

р. я́звенник «тс.»;

псл. [jaskyn’i ‹ jěskyn’i ‹ *ěskyn’i], [*jaskъ ‹ *jěskъ ‹ *ěskъ];

пов’язується з псл. *ězva (‹ jazva) «яма, нора; рана», укр. я́зва (пор. схв. ст. jаzvina «нора борсука; лігво»);

щодо паралелізму суфіксів -k-/-v- пор. псл. dikъ «дикий» : divъ «тс.», укр. ди́кий : ди́вий;

менш переконливе пов’язання (Brückner 200) із др. яскъ, aскъ «скриня», п. jaszcz, jaszczyk, укр. я́щик (із загальною семантикою «схованка»);

недостатньо аргументована спроба зближення (Machek ESJČ 223) з ч. [iskat’] «розколювати, дробити»;

не можна повністю виключити можливість запозичення слова з польської або словацької мов;

п. jaskinia «печера», ст. jaskini, askinia, ч. jeskyně, ст. jěskyně, слц. jaskyňa, нл. jašk «отвір у барилі; вхід у ятір»;