ЯГА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
я́га́ «зла потворна баба, відьма»
менш імовірні припущення зв’язків з дінд. yákṣmas «хвороба, виснаження» (Lidén Studien 70), з алб. ídhёtё (Meyer EW 157), з лат. aeger «розстроєний, хворий» (Bern. I 268), з р. [яга́ть] «кричати», егоза́ «непосида» (Ильинский ИОРЯС 16/4, 17), з тюрк. ämgä (пор. кипч. emgen- «страждати») (Knutsson Über die sog. zweite Palatalisierung in den slavischen Sprachen, Lund 1925, 124), з фін. äkä «гнів» (Никольский ФЗ 1891/4–5, 7);
з формального погляду псл. (j)ęga є ім’ям, похідним від дієслова *ęgt’i, яке в слов’янських мовах не засвідчене;
вважається спорідненим з лит. éngti «душити, давити, тіснити, мучити», лтс. îgt «кінчатися, чахнути; досадувати», дангл. inca «біль», дісл. ekki «печаль; сумнів»;
псл. (j)ęga/(j)ęza;
р. яга́ «зла баба, відьма», [яга́я] «рід відьми, злий дух у вигляді потворної баби», бр. яга́ «яга», п. jędza «відьма», [idza] «тс.», ч. [jaza] «зла баба», болг. [енза́] «рана, виразка», схв. jе́за «жах», стсл. ѩза «хвороба»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
яги́й
«злий»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ídhёtё | албанська |
яга́ «яга» | білоруська |
енза́ «рана, виразка» | болгарська |
inca «біль» | давньоанглійська |
yákṣmas «хвороба, виснаження» | давньоіндійська |
ekki «печаль; сумнів» | давньоісландська |
emgen- | кипчацька |
aeger «розстроєний, хворий» | латинська |
îgt «кінчатися, чахнути; досадувати» | латиська |
éngti «душити, давити, тіснити, мучити» | литовська |
jędza «відьма» | польська |
idza «тс.» | польська |
*ęgt'i | праслов’янська |
(j)ęga/(j)ęza | праслов’янська |
яга́ть «кричати» | російська |
егоза́ «непосида» | російська |
яга́ «зла баба, відьма» | російська |
яга́я «рід відьми, злий дух у вигляді потворної баби» | російська |
jе́за «жах» | сербохорватська |
ѩза «хвороба» | старослов’янська |
ämgä (пор. кипч. emgen- «страждати»)(Knutsson Über die sog. zweite Palatalisierung in den slavischen Sprachen, Lund 1925, 124) | тюркські |
äkä «гнів» | фінська |
jaza «зла баба» | чеська |
гиндзува́ти «битися, боротися, вовтузитися; жартувати»
запозичення з польської мови;
п. [jędzić się] «гніватися, сердитися» повʼязане з jędza «лиха, сварлива жінка; чарівниця, відьма; баба-яга», спорідненим з укр. яга́;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
jędzić się «гніватися, сердитися» | польська |
яга́ | українська |
jędza «лиха, сварлива жінка; чарівниця, відьма; баба-яга» | ? |
го́лка
гр. ὀβολός «монета», первісно «металічний прутик» (β ‹ іє. gu) при прийнятті слов. ь- і гр. ὀ- за протетичні елементи (Meillet BSL 24, 54, 137);
пор. гр. βέλος «стріла», βελόνη «вістря, зокрема голка», лит. geluonìs «жало»;
заслуговує на увагу виведення від псл. jьgo «ярмо» первісно як назви занози в ярмі (Парасунько Мовозн. 1968/4, 51 – 53; Machek Slavia 3, 593 – 597; ESJČ 220 – 221);
різні форми рефлексів jb, – очевидно, наслідок аналогійних вирівнювань за однією з форм відмінювання, переходу jь- в -і в частині прасловʼянських говірок або виникнення паралельної форми псл. *jьgla (менш імовірний звʼязок з індоєвропейським наголосом, – Lang ČMF І 385 – 387);
іє. *ioug- у кімр. gwnio «шити», дірл. con-oigim «шию» (Zupitza KZ 37, 392; Mikkola RSl І 5 – 6);
дісл. igull «їжак», нвн. Igel «тс.», псл. *ežь (укр. їжа́к) (Преобр. І 263 – 264);
псл. *ęga (укр. яга́), лат. aeger «хворий; сумний» (Bern. I 423; Brückner 189);
малоймовірні з огляду на фонетичні чи семантичні труднощі інші відповідники: пізнє гр. αɩκλοι «вістря стріли» (Fick І 345; Pokorny 15, 18);
найімовірніший звʼязок з прус. ayculo «голка» (‹*aigulā або *eigulā, – Trautmann 3), який проте ставиться під сумнів (Meillet BSL 24, 137; Machek Slavia 3, 595 – 596);
етимологія не зʼясована;
псл. *jьbgъla;
р. болг. игла́, бр. іго́лка, го́лка, др. игла, п. igła, [jegła], ч. jehla, [ihła, jahła], слц. ihla, вл. jehła, нл. gła (заст. jegła), полаб. jågłă, м. игла, схв. ùгла, [јàгла, иглà], слн. ígla, iglà, стсл. игълинъ «голочний»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гла
голе́чник
голи́ння
«шпильки на сосні»
голка́р
голка́рня
голка́стий
голкува́тий
голча́стий
гольни́к
єгла́
єгли́ця
игла́
игли́ця
ігва́
ігла́
іго́вка
іго́вник
«гольник»
іго́льник
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
іго́лка | білоруська |
игла́ | болгарська |
jehła | верхньолужицька |
ὀβολός «монета» | грецька |
ὀ- | грецька |
βέλος «стріла» | грецька |
αɩκλοι «вістря стріли» | грецька |
con-oigim «шию» | давньоірландська |
igull «їжак» | давньоісландська |
игла | давньоруська |
*ioug- | індоєвропейська |
gwnio «шити» | кімрська |
aeger «хворий; сумний» | латинська |
geluonìs «жало» | литовська |
игла | македонська |
gła (заст. jegła) | нижньолужицька |
Igel «тс.» | нововерхньонімецька |
jågłă | полабська |
igła | польська |
jьgo «ярмо» | праслов’янська |
*jьgla (менш імовірний звʼязок з індоєвропейським наголосом, -- Lang ČMF І 385 -- 387) | праслов’янська |
*ežь (укр. їжа́к)(Преобр. І 263 -- 264) | праслов’янська |
*ęga (укр. яга́) | праслов’янська |
*jьbgъla | праслов’янська |
ayculo «голка» (‹*aigulā або *eigulā, -- Trautmann 3) | прусська |
игла́ | російська |
ùгла | сербохорватська |
ihla | словацька |
ígla | словенська |
iglà | словенська |
игълинъ «голочний» | старослов’янська |
яга́ | українська |
го́лка | українська |
jegła | українська |
ihła | українська |
jahła | українська |
јàгла | українська |
иглà | українська |
jehla | чеська |
первісно «металічний прутик» (β ‹ іє. g$u) | ? |
ь- | ? |
βέλος «стріла» | ? |
βελόνη «вістря, зокрема голка» | ? |
jb | ? |
jь- | ? |
єге́pa «яга, відьма»
можливо, виникло внаслідок діалектної видозміни форми яга́, зближеної з меге́ра (пор.);
неясне;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
яга́ | ? |
меге́ра (пор.). | ? |
його́
псл. jego, jemu i т. д., форми непрямих відмінків вказівного (згодом особового) займенника *jь (*ja, *je) «той», збереженого в ролі кінцевого компонента займенників типу той (‹*tъ-jь), таки́й (‹*takъ-jь) і означених прикметникових форм типу бі́лий (‹*bělъ-jь);
споріднене з лит. jìs «він», jì «вона», лат. is, ea, id, гот. is, ita, дінд. ayám, iyám, idám «тс.»;
іє. *e-, ei-, і- «той, він»;
початкове н у формах ньо́го, ним, не́ю і под. походить із прийменників *ѵъn (в), *kъn (к), *sъn (з) і є результатом звукового перерозподілу прийменникових сполучень типу *sъn jego, *vъn jeji,*sъn jimь;
р. его́, бр. яго́, др. его, п. нл. jego, ч. слц. вл. jeho, болг. м. не́го, схв. њèга, слн. njéga, стсл. єгο;
Фонетичні та словотвірні варіанти
єго́
єму́
її́
їй
їм
їх
ї́хній
йому́
не́го
не́ї
не́ю
ним
ни́ми
них
ній
ньо́го
ньо́му
ню
ю
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
яго́ | білоруська |
не́го | болгарська |
jeho | верхньолужицька |
is | готська |
ita | готська |
ayám | давньоіндійська |
iyám | давньоіндійська |
idám «тс.» | давньоіндійська |
его | давньоруська |
*e- | індоєвропейська |
ei- | індоєвропейська |
і- «той, він» | індоєвропейська |
is | латинська |
ea | латинська |
id | латинська |
jìs «він» | литовська |
jì «вона» | литовська |
не́го | македонська |
jego | нижньолужицька |
jego | польська |
jego | праслов’янська |
*jь «той» (*ja, *je) | праслов’янська |
*tъ-jь (‹*tъ-jь) | праслов’янська |
*takъ-jь (‹*takъ-jь)(‹*bělъ-jь) | праслов’янська |
jemu | праслов’янська |
*ja | праслов’янська |
*je | праслов’янська |
*bělъ-jь | праслов’янська |
*ѵъn (в) | праслов’янська |
*vъn jeji | праслов’янська |
*sъn jimь | праслов’янська |
*kъn | праслов’янська |
*sъn jego | праслов’янська |
его́ | російська |
њèга | сербохорватська |
jeho | словацька |
njéga | словенська |
ѥгο | старослов’янська |
ньо́го | українська |
ним | українська |
не́ю | українська |
jeho | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України