ЯГА — ЕТИМОЛОГІЯ

я́га́ «зла потворна баба, відьма»

менш імовірні припущення зв’язків з дінд. yákṣmas «хвороба, виснаження» (Lidén Studien 70), з алб. ídhёtё (Meyer EW 157), з лат. aeger «розстроєний, хворий» (Bern. I 268), з р. [яга́ть] «кричати», егоза́ «непосида» (Ильинский ИОРЯС 16/4, 17), з тюрк. ämgä (пор. кипч. emgen- «страждати») (Knutsson Über die sog. zweite Palatalisierung in den slavischen Sprachen, Lund 1925, 124), з фін. äkä «гнів» (Никольский ФЗ 1891/4–5, 7);
з формального погляду псл. (j)ęga є ім’ям, похідним від дієслова *ęgt’i, яке в слов’янських мовах не засвідчене;
вважається спорідненим з лит. éngti «душити, давити, тіснити, мучити», лтс. îgt «кінчатися, чахнути; досадувати», дангл. inca «біль», дісл. ekki «печаль; сумнів»;
псл. (j)ęga/(j)ęza;
р. яга́ «зла баба, відьма», [яга́я] «рід відьми, злий дух у вигляді потворної баби», бр. яга́ «яга», п. jędza «відьма», [idza] «тс.», ч. [jaza] «зла баба», болг. [енза́] «рана, виразка», схв. jе́за «жах», стсл. ѩза «хвороба»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

яги́й «злий»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ídhёtё албанська
яга́ «яга» білоруська
енза́ «рана, виразка» болгарська
inca «біль» давньоанглійська
yákṣmas «хвороба, виснаження» давньоіндійська
ekki «печаль; сумнів» давньоісландська
emgen- кипчацька
aeger «розстроєний, хворий» латинська
îgt «кінчатися, чахнути; досадувати» латиська
éngti «душити, давити, тіснити, мучити» литовська
jędza «відьма» польська
idza «тс.» польська
*ęgt'i праслов’янська
(j)ęga/(j)ęza праслов’янська
яга́ть «кричати» російська
егоза́ «непосида» російська
яга́ «зла баба, відьма» російська
яга́я «рід відьми, злий дух у вигляді потворної баби» російська
jе́за «жах» сербохорватська
ѩза «хвороба» старослов’янська
ämgä (пор. кипч. emgen- «страждати»)(Knutsson Über die sog. zweite Palatalisierung in den slavischen Sprachen, Lund 1925, 124) тюркські
äkä «гнів» фінська
jaza «зла баба» чеська

гиндзува́ти «битися, боротися, вовтузитися; жартувати»

запозичення з польської мови;
п. [jędzić się] «гніватися, сердитися» повʼязане з jędza «лиха, сварлива жінка; чарівниця, відьма; баба-яга», спорідненим з укр. яга́;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
jędzić się «гніватися, сердитися» польська
яга́ українська
jędza «лиха, сварлива жінка; чарівниця, відьма; баба-яга» ?

го́лка

гр. ὀβολός «монета», первісно «металічний прутик» (β ‹ іє. gu) при прийнятті слов. ь- і гр. ὀ- за протетичні елементи (Meillet BSL 24, 54, 137);
пор. гр. βέλος «стріла», βελόνη «вістря, зокрема голка», лит. geluonìs «жало»;
заслуговує на увагу виведення від псл. jьgo «ярмо» первісно як назви занози в ярмі (Парасунько Мовозн. 1968/4, 51 – 53; Machek Slavia 3, 593 – 597; ESJČ 220 – 221);
різні форми рефлексів jb, – очевидно, наслідок аналогійних вирівнювань за однією з форм відмінювання, переходу - в -і в частині прасловʼянських говірок або виникнення паралельної форми псл. *jьgla (менш імовірний звʼязок з індоєвропейським наголосом, – Lang ČMF І 385 – 387);
іє. *ioug- у кімр. gwnio «шити», дірл. con-oigim «шию» (Zupitza KZ 37, 392; Mikkola RSl І 5 – 6);
дісл. igull «їжак», нвн. Igel «тс.», псл. *ežь (укр. їжа́к) (Преобр. І 263 – 264);
псл. *ęga (укр. яга́), лат. aeger «хворий; сумний» (Bern. I 423; Brückner 189);
малоймовірні з огляду на фонетичні чи семантичні труднощі інші відповідники: пізнє гр. αɩκλοι «вістря стріли» (Fick І 345; Pokorny 15, 18);
найімовірніший звʼязок з прус. ayculo «голка» (‹*aigulā або *eigulā, – Trautmann 3), який проте ставиться під сумнів (Meillet BSL 24, 137; Machek Slavia 3, 595 – 596);
етимологія не зʼясована;
псл. *jьbgъla;
р. болг. игла́, бр. іго́лка, го́лка, др. игла, п. igła, [jegła], ч. jehla, [ihła, jahła], слц. ihla, вл. jehła, нл. gła (заст. jegła), полаб. jågłă, м. игла, схв. ùгла, [јàгла, иглà], слн. ígla, iglà, стсл. игълинъ «голочний»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

гла
голе́чник
голи́ння «шпильки на сосні»
голка́р
голка́рня
голка́стий
голкува́тий
голча́стий
гольни́к
єгла́
єгли́ця
игла́
игли́ця
ігва́
ігла́
іго́вка
іго́вник «гольник»
іго́льник
Етимологічні відповідники

Слово Мова
іго́лка білоруська
игла́ болгарська
jehła верхньолужицька
ὀβολός «монета» грецька
ὀ- грецька
βέλος «стріла» грецька
αɩκλοι «вістря стріли» грецька
con-oigim «шию» давньоірландська
igull «їжак» давньоісландська
игла давньоруська
*ioug- індоєвропейська
gwnio «шити» кімрська
aeger «хворий; сумний» латинська
geluonìs «жало» литовська
игла македонська
gła (заст. jegła) нижньолужицька
Igel «тс.» нововерхньонімецька
jågłă полабська
igła польська
jьgo «ярмо» праслов’янська
*jьgla (менш імовірний звʼязок з індоєвропейським наголосом, -- Lang ČMF І 385 -- 387) праслов’янська
*ežь (укр. їжа́к)(Преобр. І 263 -- 264) праслов’янська
*ęga (укр. яга́) праслов’янська
*jьbgъla праслов’янська
ayculo «голка» (‹*aigulā або *eigulā, -- Trautmann 3) прусська
игла́ російська
ùгла сербохорватська
ihla словацька
ígla словенська
iglà словенська
игълинъ «голочний» старослов’янська
яга́ українська
го́лка українська
jegła українська
ihła українська
jahła українська
јàгла українська
иглà українська
jehla чеська
первісно «металічний прутик» (β ‹ іє. g$u) ?
ь- ?
βέλος «стріла» ?
βελόνη «вістря, зокрема голка» ?
jb ?
jь- ?

єге́pa «яга, відьма»

можливо, виникло внаслідок діалектної видозміни форми яга́, зближеної з меге́ра (пор.);
неясне;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
яга́ ?
меге́ра (пор.). ?

його́

псл. jego, jemu i т. д., форми непрямих відмінків вказівного (згодом особового) займенника *jь (*ja, *je) «той», збереженого в ролі кінцевого компонента займенників типу той (‹*tъ-jь), таки́й (‹*takъ-jь) і означених прикметникових форм типу бі́лий (‹*bělъ-jь);
споріднене з лит. jìs «він», jì «вона», лат. is, ea, id, гот. is, ita, дінд. ayám, iyám, idám «тс.»;
іє. *e-, ei-, і- «той, він»;
початкове н у формах ньо́го, ним, не́ю і под. походить із прийменників *ѵъn (в), *kъn (к), *sъn (з) і є результатом звукового перерозподілу прийменникових сполучень типу *sъn jego, *vъn jeji,*sъn jimь;
р. его́, бр. яго́, др. его, п. нл. jego, ч. слц. вл. jeho, болг. м. не́го, схв. њèга, слн. njéga, стсл. єгο;
Фонетичні та словотвірні варіанти

єго́
єму́
її́
їй
їм
їх
ї́хній
йому́
не́го
не́ї
не́ю
ним
ни́ми
них
ній
ньо́го
ньо́му
ню
ю
Етимологічні відповідники

Слово Мова
яго́ білоруська
не́го болгарська
jeho верхньолужицька
is готська
ita готська
ayám давньоіндійська
iyám давньоіндійська
idám «тс.» давньоіндійська
его давньоруська
*e- індоєвропейська
ei- індоєвропейська
і- «той, він» індоєвропейська
is латинська
ea латинська
id латинська
jìs «він» литовська
«вона» литовська
не́го македонська
jego нижньолужицька
jego польська
jego праслов’янська
*jь «той» (*ja, *je) праслов’янська
*tъ-jь (‹*tъ-jь) праслов’янська
*takъ-jь (‹*takъ-jь)(‹*bělъ-jь) праслов’янська
jemu праслов’янська
*ja праслов’янська
*je праслов’янська
*bělъ-jь праслов’янська
*ѵъn (в) праслов’янська
*vъn jeji праслов’янська
*sъn jimь праслов’янська
*kъn праслов’янська
*sъn jego праслов’янська
его́ російська
њèга сербохорватська
jeho словацька
njéga словенська
ѥгο старослов’янська
ньо́го українська
ним українська
не́ю українська
jeho чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України