ЯВИТЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
яви́ти «показати; зобразити; виявити»
сумнівне пов’язання (Mikkola Ursl. Gr. I 165) з я́сни́й;
псл. (j)aviti;
споріднене з лит. (ст.) ovyje «наяві», ovytis «уявитися, наснитися», лтс. âvîtiês «казати дурниці, безглуздо поводитися, бешкетувати», дінд. āvіḥ «відкрито», ав. āvìš, āvīšya- «тс.»;
іє. *āu̯іs-;
пов’язується також із лит. аumenis, omenìs, оmynė «свідомість, відчуття» (Machek ESJČ 225), що, в свою чергу, зіставляється із псл. umъ, укр. ум;
лит. ovyje, ovyties без достатніх підстав вважають (Bern. I 34; Trautmann 21) запозиченням зі слов’янських мов;
дальші зв’язки з гр. αἰσϑάνομαι «помічаю», ἀΐω «чую», лат. audiō «чую» (Schulze KZ 29, 251; Hujer LF 68, 79–80) заперечуються (Ernout–Meillet I 55);
р. яви́ть, бр. заяві́ць «заявити», др. [явити] «показати, явити, заявити», п. jawić się «з’являтися; (заст.) з’явитися, прибути», ч. jeviti «виявляти», слц. javit’ «виявити», вл. jewić «показувати, виявляти», нл. (рідк.) jawiś «повідомляти, оголошувати», полаб. (vib)ově (‹ *(ob)javi) «показує», болг. (заст.) явя́ «повідомлю, перекажу», м. jави «повідомить, перекаже; заявить», схв. jа́вити «повідомити; оголосити», слн. jáviti «тс.», стсл. авити, авити «показувати, виявляти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́яв
ви́я́ва
«поява; висловлення, повідомлення»
ви́явець
«виразник»
вия́вник
ви́явок
«симптом, ознака»
з'я́ва
з'я́вина
«явище»
з'я́виско
«тс.»
з'я́висько
з'я́вище
зая́ва
заяви́ти
зая́вка
зая́вник
із'я́ва
«явище»
ная́ві
ная́вний
наяву́
неуявле́нний
не́ява
«нез’явлення, відсутність»
нея́вка
о́б'яв
об'я́ва
об'яви́ти
об'я́вка
«повідомлення, оголошення»
об'я́вник
по́я́в
«поява; здійснення»
поя́ва
поя́вина
«поява; здійснення»
по́явно
«явно»
пред'я́ва
«час подання, термін»
пред'яви́ти
пред'явни́к
прия́ва
«присутність; галюцинація»
прияви́ти
«виявити збільшення»
про́яв
проя́ва
«диво, дивовижа; химерна людина СУМ; [метка людина, проноза] Л»
прояви́ти
проявни́й
проя́вник
уя́в
(присл.)
уя́ва
уяви́ти
уя́вки
(присл.)
уя́влення
уя́вний
яв
я́ва́
я́вище
я́вка
я́вний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| āvìš | авестійська |
| āvīšya- «тс.» | авестійська |
| заяві́ць «заявити» | білоруська |
| явя́ «повідомлю, перекажу» (заст.) | болгарська |
| jewić «показувати, виявляти» | верхньолужицька |
| αἰσϑάνομαι «помічаю» | грецька |
| ἀΐω «чую» | грецька |
| āvіḥ «відкрито» | давньоіндійська |
| явити «показати, явити, заявити» | давньоруська |
| *āu̯іs- | індоєвропейська |
| audiō «чую» | латинська |
| âvîtiês «казати дурниці, безглуздо поводитися, бешкетувати» | латиська |
| ovyje «наяві» (ст.) | литовська |
| ovytis «уявитися, наснитися» (ст.) | литовська |
| аumenis | литовська |
| omenìs | литовська |
| оmynė «свідомість, відчуття» | литовська |
| jави «повідомить, перекаже; заявить» | македонська |
| jawiś «повідомляти, оголошувати» (рідк.) | нижньолужицька |
| (vib)ově | полабська |
| *(ob)javi | полабська |
| jawić się «з’являтися; (заст.) з’явитися, прибути» | польська |
| (j)aviti | праслов’янська |
| umъ | праслов’янська |
| яви́ть | російська |
| jа́вити «повідомити; оголосити» | сербохорватська |
| javit' «виявити» | словацька |
| jáviti «тс.» | словенська |
| авити «показувати, виявляти» | старослов’янська |
| авити | старослов’янська |
| я́сни́й | українська |
| ум | українська |
| jeviti «виявляти» | чеська |
анестезі́я
через російську мову запозичено з французької;
фр. anesthésie походить від гр. ἀναισϑησία «нечутливість», утвореного з частки ἀν«не-» і прикметника αỉσϑητός, похідного від дієслова αỉσθάνομαι «відчувати», αỉσϑέσϑαι «тс.», спорідненого з псл. javiti і umъ, укр. яви́ти, ум;
р. анестези́я, бр. анестэзі́я, п. anestezja, ч. anestésie, слц. anestéza, вл. anestezija, болг. анесте́зия, схв. анестèsuјa, слн. anestezíja;
Фонетичні та словотвірні варіанти
анестезі́йний
анестезува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| анестэзі́я | білоруська |
| анесте́зия | болгарська |
| anestezija | верхньолужицька |
| ἀναισϑησία «нечутливість» | грецька |
| anestezja | польська |
| javiti | праслов’янська |
| анестези́я | російська |
| анестèsuјa | сербохорватська |
| anestéza | словацька |
| anestezíja | словенська |
| яви́ти | українська |
| anesthésie | французька |
| anestésie | чеська |
| ἀν «не-» | ? |
| αỉσθάνομαι «відчувати» | ? |
| αỉσϑέσϑαι «тс.» | ? |
| ум | ? |
аудито́рія
лат. audītōrium походить від дієслова audio «слухаю», спорідненого з дінд. āvíḥ «очевидно, явно», ав. āviš «тс.», псл. (j)aviti, укр. яви́ти;
запозичення з латинської мови;
р. болг. аудито́рия, бр. аўдыто́рыя, п. audytorium, ч. auditorium, слц. auditórium, вл. awditorij, м. аудиториум, схв. аудùтōриј(а), аудùтōријум, аудито́ријум, слн. avditórij;
Фонетичні та словотвірні варіанти
авдито́рія
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| āviš «тс.» | авестійська |
| аўдыто́рыя | білоруська |
| аудито́рия | болгарська |
| awditorij | верхньолужицька |
| āvíḥ «очевидно, явно» | давньоіндійська |
| audītōrium походить від дієслова audio «слухаю» | латинська |
| аудиториум | македонська |
| audytorium | польська |
| аудито́рия | російська |
| аудùтōриј (а) | сербохорватська |
| auditórium | словацька |
| avditórij | словенська |
| яви́ти | українська |
| аудùтōријум | українська |
| аудито́ријум | українська |
| auditorium | чеська |
есте́т
запозичено з французької мови, можливо, через німецьку (н. Ästhét);
фр. esthète (1882) утворено від гр. αἰσθητής «той, хто відчуває» при наявному вже на той час фр. esthétique «естетика» (від нлат. aesthetica, терміна німецького філософа Баумгартена, утвореного в 1750 р. від гр. αἰσθητικός «який відчуває; сприйманий чуттями»);
гр. αἰσθητής, αἰσθητικός пов’язані з дієсловом αἰσυάνομαι (‹*ἀFıςϑ-άνομαι) «відчуваю, сприймаю», одного кореня з гр. ἀΐω (‹*ἀFίσ-ω) «чую» і спорідненого з лат. audio (‹*auis-d-io) «тс.», дінд. āvíḥ «явний», avati «зважає», псл. aviti «виявляти», укр. яви́ти, псл. uxo (‹*ausos), укр. ву́хо;
р. эсте́т, бр. эстэ́т, п. esteta, ч. слц. estét, вл. estetik «естетик», нл. estetiski «естетичний», болг. м. есте́т, схв. èстет(а), слн. estét;
Фонетичні та словотвірні варіанти
естетиза́ція
естети́зм
есте́тик
есте́тика
естети́чний
есте́тний
есте́тство
есте́тствувати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| эстэ́т | білоруська |
| есте́т | болгарська |
| estetik «естетик» | верхньолужицька |
| αἰσθητής «той, хто відчуває» | грецька |
| αἰσθητής | грецька |
| ἀΐω і спорідн «чую» (‹*ἀFίσ-ω) | грецька |
| āvíḥ «явний» | давньоіндійська |
| audio «тс.» (‹*a$uis-d-io) | латинська |
| есте́т | македонська |
| estetiski «естетичний» | нижньолужицька |
| esteta | польська |
| aviti «виявляти» | праслов’янська |
| uxo (‹*ausos) | праслов’янська |
| эсте́т | російська |
| èстет(а) | сербохорватська |
| estét | словацька |
| estét | словенська |
| яви́ти | українська |
| ву́хо | українська |
| esthète (1882) | французька |
| esthétique «естетика» (від нлат. aesthetica, терміна німецького філософа Баумгартена, утвореного в 1750 р. від гр. αἰσθητικός «який відчуває; сприйманий чуттями») | французька |
| estét | чеська |
| avati «зважає» | ? |
ум
псл. umъ, у якому виділяється корінь u̯- (‹ іє. *аu̯- «сприймати органами чуття; розуміти») і суфікс -m-, що виступає також у псл. dymъ (укр. дим), šumъ (укр. шум);
споріднене з лит. aumuõ «розум, інтелект», сх.-лит. [aumenis] «пам’ять», omenìs, ómena «свідомість, почуття», omė˜ «інстинкт», далі, можливо, зі стсл. авити, авити «явити», укр. яви́ти від псл. *(j)aviti (sę);
були спроби пов’язати ум з учи́ти (Брандт РФВ 25, 34–35);
р. бр. болг. м. ум, др. умъ, п. ч. слц. um, схв. у̑м, слн. úm, стсл. оумъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безрозу́мний
безрозу́мність
безрозу́мно
бе́зум
безума́н
«дурень»
безу́мен
«безумний»
безу́мець
безу́мє
«божевілля»
безу́миця
«божевільна»
безу́міти
безу́мний
безу́мниця
«тс. Г, Ж; дурна, нерозумна жінка Г»
безу́мність
безу́мно
безу́мство
безу́мствувати
ви́розумілий
«справедливий»
ви́розумілість
ви́розуміти
«зрозуміти»
ви́розумітися
«стати зрозумілим»
вирозумля́ти
«уявляти»
врозуми́ти
врозумля́ти
довми́тися
«додуматися»
довмі́ти
«надоумити»
додорозуміва́тися
дорозуміва́тися
«додумуватися»
дорозумі́тися
«додуматися, здогадатися»
дорозу́млювати
дорозу́млюватися
дорозу́мова́тися
«здогадатися, зрозуміти, припускати»
дорозумо́вуватися
«додумуватися»
дорозумува́тися
«додуматися»
доу́ми́тися
«додуматися, здогадатися»
доу́мува́тися
«розмірковувати, додумуватися»
зарозуміва́тися
зарозумі́лець
зарозумі́лий
зарозумі́лість
зарозумі́ло
зарозумі́ння
зарозумі́тися
зарозу́мний
зарозу́мно
за́ум
зау́мний
збезу́митися
«втратити розум»
зрозумі́лий
зрозумі́лість
зрозумі́ло
зрозумі́ння
зрозумі́ти
зрозу́мно
«зрозуміло»
зума́ти
«збожеволіти»
зуми́ти
«звабити; переконати; звести з розуму»
зуми́тися
«здивуватися»
зуміва́тися
«дуже дивуватися»
зумі́ти
«змогти»
зу́міти
«втратити розум; змогти»
зумі́тися
«здивуватися Г, Ж; збожеволіти, втратити розум Г»
зумля́тися
«дуже дивуватися, вражатися»
зу́мствувати
«придумати»
надоу́мити
«навчити, дати добру пораду»
надоумля́ти
напоу́мити
напоумля́ти
нарозуми́ти
«напоумити»
нарозумі́ти
«набратися розуму»
нарозу́мнюватися
«братися за розум»
невмі́лий
невмі́лість
невмі́ло
невмі́ння
недо́ро́зум
недо́у́м
недоуміва́ти
«не могти зрозуміти; сумніватися»
недоу́мковатий
недоу́мкуватий
недоу́мкуватість
недоу́мкувато
недо́у́мок
недоу́мство
незрозумі́лий
незрозумі́лість
незрозумі́ло
незумі́лий
«незрозумілий»
непорозумі́ло
«нічого не розуміючи»
непорозумі́ння
непорозумі́ти
«не розуміти добре; неправильно розуміти»
непорозу́мний
«некмітливий; безпомічний»
неро́зум
нерозумі́ння
нерозумі́юче
нерозумі́ючий
нерозу́мний
нерозу́мність
нерозу́мно
неумі́лий
неумі́лість
неумі́ло
неу́мний
«нерозумний»
обезу́мити
«позбавити розуму»
обезу́мілий
обезу́міти
«втратити розум»
оброзу́митися
«взятися за розум»
переу́мити
«примусити змінити думку, погляди, переконавши в чомусь»
порозуміва́тися
порозумі́ння
порозумі́ти
«зрозуміти; порозумнішати»
порозумі́тися
порозумні́йшати
«порозумнішати»
порозумні́ти
порозумні́шати
пре́розумний
прирозуми́ти
«задумати, придумати, винайти»
прирозумі́лий
прирозумі́ти
«додуматися, придумати»
приумі́тися
«зуміти»
ро́зум
розума́ка
розума́ха
розуме́ць
розумі́ння
розумі́ти
розумі́тися
розумі́юче
розумі́ючий
розумна́к
«розумник»
розумне́нький
розумне́ча
«ученість, ерудиція»
розу́мний
розу́мник
розу́мниця
розумні́йшати
розумні́шати
розу́мно
розумо́вець
«раціоналіст»
розумо́вий
розумо́к
(знев.)
розумо́чок
(знев.)
розумува́ння
розумува́ти
у́мати
«вирішувати розумом»
у́мен
«розумний»
уме́ць
«митець»
умі́лець
«вправний майстер; [артист]»
умі́лець
умі́лий
умі́лий
умі́лиця
умі́лість
умі́ло
умі́лость
умі́ння
умі́ння
умі́ти
умі́ти
у́мний
«розумний»
умни́тельний
«науковий»
у́мниця
«розумний, кмітливий»
умни́чество
«наука»
у́мність
«розум, знання»
умствова́ти
урозуми́ти
(врозуми́ти)
урозумля́ти
(врозумля́ти)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ум | білоруська |
| ум | болгарська |
| умъ | давньоруська |
| aumuõ «розум, інтелект» | литовська |
| omenìs | литовська |
| ómena «свідомість, почуття» | литовська |
| omė˜ «інстинкт» | литовська |
| ум | македонська |
| um | польська |
| umъ | праслов’янська |
| dymъ (укр. дим) | праслов’янська |
| šumъ (укр. шум) | праслов’янська |
| *(j)aviti (sę) | праслов’янська |
| ум | російська |
| у̑м | сербохорватська |
| um | словацька |
| úm | словенська |
| авити | старослов’янська |
| авити «явити» | старослов’янська |
| оумъ | старослов’янська |
| яви́ти | українська |
| ум | українська |
| учи́ти | українська |
| um | чеська |
| aumenis «пам’ять» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України