ЮЛАВА — ЕТИМОЛОГІЯ

не зовсім ясне;

можливо, походить від первісного др. [*вью́ла́вый] «виткий, гнучкий», утвореного від ви́ти;

значення «слабосилий» могло розвинутися через проміжне значення «той, що легко гнеться»;

р. [юла́вый] «проворний, непосидючий»;

не зовсім ясне;

найімовірніше пов’язання (Соболевский РФВ 66, 347; Преобр. II, вып. последний 128) із припущуваним др. *вьюла́, похідним від ви́ти(ся);

сумнівніші інші зближення: з юр «вир», юри́ть «поспішати» і лтс. jaujš «крутий, різкий, швидкий» (Mühl.–Endz. II 97), з п. judzić «дражнити, дратувати», лит. judùs «рухливий», judėˊti «рухати» (Ильинский Сб. Милетич 470–471), з гр. εὐλή «черв’як» або εἰλύω «катаю» (Bern. IF 10, 157), а також спроби виводити від шв. hjul «колесо» (Bezzenberger KZ 44, 311) або від гол. jool «чепурун, франт» (Matzenauer 186);

р. юла́ «дзиґа; (перен.) непосидюча, рухлива людина», бр. [юла́] «дрібна, дуже вертка рибка; вертка, неспокійна дитина», п. [juła] «якась дрібна рибка»;