ЩІТКИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
щі́тка «клаварія жовта, Clavaria flava Schäff. Г, Mak; букова (колчак) Hydnum erinaceum Bull. Mak» (бот.)
назва рослини мотивується щетинястим листям або гострим суцвіттям (черсак, Dipsacus L.), що використовується як щітка в сукновалів;
псл. [ščetъka, *ščetica];
пов’язане зі щіть, щети́на;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ščetíсa
«тс.»
šćetka
šćětka
šćětka
šćotka
štětka
štеtka
szczotka
«черсак, Dipsacus L.»
штетица
щітка́н
«клаварія жовта»
щітканя
(палочна)
щіткова́нець
«тс.»
щіточки
«черсак лісовий, Dipsacus sylvestris L.»
(мн.)
щітчина
«черсак, Dipsacus L.»«сафлор красильний, Carthamus tinctorius L.; костриця овеча, Festuca ovina L.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ščetъka | праслов’янська |
| *ščetica | праслов’янська |
| щіть | ? |
| щети́на | ? |
щети́на «коротка шорстка шерсть у деяких тварин; [шпильки (на сосні) ВеБ]»
малоймовірна гіпотеза (Ильинский РФВ 73, 287; Младенов 684) про зв’язок із чергуванням голосних у *sket-: скот «худоба»;
зближення з лит. skiẽtas «перекладина борони» (Mikl. EW 343) і гр. ϰάϰτος «кактус» (Loewenthal ZfSlPh 6, 374) також сумнівні;
споріднене з лит. šukúoti «чесати, розчісувати (також льон)», šùkos «гребінець», šùkė «зазубрина, щербина (ножа, зубів); черепок», лтс. sukāt «чесати, розчісувати (волосся, льон)», suka «щітка, скребло (для коней)», suķis, suķe «черепок», дінд. c̦ūkas «остюк, шип», ав. sūkā «голка» (Zubató AfSlPh 16, 414; Mühl. – Endz. III 1116–1117; Ильинский РФВ 73, 287), у чому сумнівається Фасмер і наводить як паралелі лит. sketerà «холка коня», лтс. šķeteri «тонкі жердини на солом’яній стрісі», šķe̦stra, šķe̦sta «жердина на солом’яній стрісі» (Фасмер IV 505–506), малопереконливі з формального й семантичного погляду;
похідне від збірного sъčetь «гребінь, усе подібне до нього»;
псл. sъčetina;
р. щети́на, бр. шчаці́нне, п. szczecina, ч. štětina, слц. štetina (частіше мн. štetiny), вл. [šćěćina], нл. šćeśina, полаб. såcitaină (‹ *ščetina) «щетина», såcit (‹ *ščetь) «щітка», såcitai (‹ *ščeti) (мн.) «щетина», болг. м. че́тина, схв. чèтина «щетина; шпильки (на дереві)», слн. ščetína;
Фонетичні та словотвірні варіанти
защі́титися
«густо порости (про молоду траву)»
щати́на
«тс.»
щет
«щітка для чесання льону»
ще́та
«щетина»
щети́нець
«Chaеtonotus»
(зоол.)
щетини́ти
«настовбурчувати»
щети́нитися
щети́нник
щетинникува́ти
щети́нуватий
щетиня́стий
щети́стий
щеть
«щетина СУМ; щітки для чесання льону»
щетя́к
«тварина з щетиною»
щетя́чка
«біловус стиснутий (мичка), Nardus stricta L.»
(щетя́чка сіри́ця)(бот.)
щіти́нник
«торговець щетиною»
щіти́ти
«чесати щіткою прядиво»
щі́тка
щітка́р
щітка́рня
«майстерня, де виготовляють щітки»
щітка́рство
«ремесло щіткарів»
щіткува́лка
«машина, що виготовляє щітки»
щіткува́ти
«чистити щіткою»
щітни́к
«держак щітки у штукатурів»
щіто́чниця
«Orgyia»
(ент.)
щітчи́на
«черсак, Dipsacus L.»
(бот.)
щітя́к
«щітка у маляра»
щоти́на
«щетина»
щоти́нистий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| sūkā «голка» | авестійська |
| шчаці́нне | білоруська |
| че́тина | болгарська |
| šćěćina | верхньолужицька |
| ϰάϰτος «кактус» | грецька |
| c̦ūkas «остюк, шип» | давньоіндійська |
| sukāt «чесати, розчісувати (волосся, льон)» | латиська |
| šķeteri «тонкі жердини на солом’яній стрісі» | латиська |
| skiẽtas «перекладина борони» | литовська |
| šukúoti «чесати, розчісувати (також льон)» | литовська |
| sketerà «холка коня» | литовська |
| че́тина | македонська |
| šćeśina | нижньолужицька |
| såcitaină «щетина»«щітка»«щетина» (‹ *ščetina)(‹ *ščetь)(‹ *ščeti)(мн.) | полабська |
| såcit «щетина»«щітка»«щетина» (‹ *ščetina)(‹ *ščetь)(‹ *ščeti)(мн.) | полабська |
| såcitai «щетина»«щітка»«щетина» (‹ *ščetina)(‹ *ščetь)(‹ *ščeti)(мн.) | полабська |
| szczecina | польська |
| sъčetina | праслов’янська |
| щети́на | російська |
| чèтина «щетина; шпильки (на дереві)» | сербохорватська |
| štetina (частіше мн. štetiny) | словацька |
| ščetína | словенська |
| štětina | чеська |
| скот «худоба» | ? |
| šùkos «гребінець» | ? |
| šùkė «зазубрина, щербина (ножа, зубів); черепок» | ? |
| suka «щітка, скребло (для коней)» | ? |
| suķis | ? |
| suķe «черепок» | ? |
| šķe̦stra | ? |
| šķe̦sta «жердина на солом’яній стрісі» | ? |
| sъčetь «гребінь, усе подібне до нього» | ? |
щит «ручний предмет у давньому спорядженні воїна для запобігання ударів холодною зброєю; [гребінь стріхи на хаті; трикутний бік даху; вершок рослини Г; фронтон ЛЖит]»
псл. ščіtъ (‹ *skei̯-t-);
є думка (Brückner 546) про запозичення прус. staіtan «щит» з польської мови;
сумнівним є пов’язання з дінд. kheṭa «щит», як і припущення про неіндоєвропейське походження слова (Machek ESJČ 627);
недостатньо обґрунтовані припущення (Шахматов AfSlPh 33, 92; Lehr-Spławiński RSl 18, 6) про кельтське походження слова;
зіставлення з гот. skildus «щит» (Брандт РФВ 24, 193; Machek ESJČ 627), хоч у принципі можливе (Трубачев Этимология 1968, 250), потребує додаткової аргументації;
споріднене з лит. skiẽtas «перекладина на бороні, бердо», лтс. šķiets «бердо», šķieta «грудна кістка в гусей», прус. scaytan «щит», ірл. scīath, кімр. ysgwyd, лат. scūtum (‹ *skeu-t-) «тс.»;
пов’язується з іє. *skei- «ділити, відмежовувати», *(s)kē˘i̯- «відділяти, краяти»;
р. щит «щит (у прямому й переносному розуміннях)», бр. шчыт «щит; (архіт.) шпиль», др. щитъ «щит; захист», п. szczyt «верховина; ст. щит», ч. štít «щит», слц. štít «щит; вивіска; фронтон; верховина (гори)», вл. škit «щит; охорона, захист», нл. šćít «щит; захист; протекція», болг. щит «щит; (перен.) захист; [рухома частина в кузові воза]», м. штит «щит; (перен.) захист», схв. шти̑т «щит; абажур; козирок; парасолька», слн. ščít «щит», стсл. штитъ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
защи́та
«оборона, захист»
защити́ти
«оборонити, захистити»
за́щи́ток
«захист від вітру, захисток (у вигляді паркану або живоплоту)»
общи́тити
«захистити»
щите́чниця
«вид блощиці, Tetyra»
(ент.)
щи́тик
«частина тіла комахи; [покриття замка з отвором для ключа] Нед»
щити́ти
«захищати»
щити́ще
«стрімкий гірський хребет»
щиті́вка
«Diaspidida»
(ент.)
щиткови́й
щитни́й
«затишний, безпечний; щільний»
щи́тник
«Pentatomida; майстер, що виготовляє щити»
(ент.)
щитова́ти
«покривати, утворюючи гострий край, виступ»
щитови́й
щи́тчик
«щитоноска Cassida L.»
(ент.)
щіто́к
«сідало, край горища, де сідають кури»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шчыт «щит; (архіт.) шпиль» | білоруська |
| щит «щит; (перен.) захист; [рухома частина в кузові воза]» | болгарська |
| škit «щит; охорона, захист» | верхньолужицька |
| skildus «щит» | готська |
| kheṭa «щит» | давньоіндійська |
| щитъ «щит; захист» | давньоруська |
| *skei- «ділити, відмежовувати» | індоєвропейська |
| scīath | ірландська |
| ysgwyd | кімрська |
| scūtum «тс.» (‹ *skeu-t-) | латинська |
| šķiets «бердо» | латиська |
| skiẽtas «перекладина на бороні, бердо» | литовська |
| штит «щит; (перен.) захист» | македонська |
| šćít «щит; захист; протекція» | нижньолужицька |
| szczyt «верховина; ст. щит» | польська |
| ščіtъ (‹ *skei̯-t-) | праслов’янська |
| staіtan «щит» | прусська |
| scaytan «щит» | прусська |
| щит «щит (у прямому й переносному розуміннях)» | російська |
| т «щит; абажур; козирок; парасолька» | сербохорватська |
| štít «щит; вивіска; фронтон; верховина (гори)» | словацька |
| ščít «щит» | словенська |
| штитъ «тс.» | старослов’янська |
| štít «щит» | чеська |
| šķieta «грудна кістка в гусей» | ? |
| *(s)kē˘i̯- «відділяти, краяти» | ? |
щіть «щітка; [чесалка, гребінь Г]»
псл. *šъčetь «гребінь; щетина»;
споріднене зі щети́нa (див.);
бр. шчэць;
Фонетичні та словотвірні варіанти
защітитися
«густо вирости (про молоду траву)»
щеть
«щітка для чесання льону»
щіти́ти
«чесати щіткою прядиво»
щі́тка
щітка́р
щітка́рня
«майстерня щіток»
щітка́рство
«професія щіткаря»
щіткува́лка
«машина, що виробляє щітки»
щіткува́ти
«чистити щіткою»
щітни́к
«держак щітки (у штукатурів)»
щітя́к
«щітка (у маляра)»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шчэць | білоруська |
| *šъčetь «гребінь; щетина» | праслов’янська |
| щети́нa | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України