ЩУПАЛЬЦЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
щу́пати «мацати; [щипати, обривати; пастися Ме]»
псл. [ščupati] «доторкатися пучками»;
очевидно, похідне утворення від іє. *skeu-p- «вістря, кінчик (› пучка)» (Трубачев КСИС 25, 99), яке може розглядатися як розширення нульового ступеня іє. кореня *sek-, наявного в псл. *sěkti, укр. сі́кти́;
менш певним є зближення з дінд. chupáti «доторкається» (Agrell BSl. Lautst. 39);
р. щу́пать, бр. шчу́паць, др. щюпати «торкатися, обмацувати», п. ст., діал. szczupać;
Фонетичні та словотвірні варіанти
неощу́пний
«невловимий»
щуп
щупа́к
«залізна палиця»
щу́пальце
щу́пик
щу́пка
«пучка, щіпка»
щу́пта
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шчу́паць | білоруська |
| chupáti «доторкається» | давньоіндійська |
| щюпати «торкатися, обмацувати» | давньоруська |
| *skeu-p- «вістря, кінчик (› пучка)» | індоєвропейська |
| кореня | індоєвропейська |
| ščupati «доторкатися пучками» | праслов’янська |
| *sěkti | праслов’янська |
| щу́пать | російська |
| сі́кти́ | українська |
| szczupać | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України