ЩАСЛИВИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

ща́стя «стан повного задоволення життям»

псл. sъčęstьje, де sъ- розглядається як споріднене з дінд. su- «добрий», рештa ж слова як похідне від čęstь, укр. части́на;
отже, первинне значення слова «добра частина (частка)»;
sъ- пов’язувалося також з префіксом sъ- (укр. с-), при якому реконструювалося первісне значення слова «частка; спільна участь»;
р. сча́стье, бр. шча́сце, др. съчастиѥ п. szczęście, ч. štěstí, слц. št’astie, болг. ща́стие, цсл. съчѧстьникъ «той, хто бере участь; причетний», съчѧстьнъ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

нещасли́вець
неща́сник «нещасний чоловік»
неща́сни́ця «нещасна жінка»
неща́стя
поща́сність «щастя, везіння»
унещасли́вити
ущасли́вити
ше́стє «щастя»
щасли́вець
щасли́вий
щасли́вити «ущасливлювати»
ща́сний
ща́сниця «щасливець, щасливиця»
щасти́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
шча́сце білоруська
ща́стие болгарська
su- «добрий» давньоіндійська
съчастиѥ давньоруська
sъčęstьje праслов’янська
сча́стье російська
št'astie словацька
части́на українська
съчѧстьнъ «тс.» українська
съчѧстьникъ «той, хто бере участь; причетний» церковнослов’янська
štěstí чеська
sъ- ?
слова «добра частина (частка)» ?
sъ- (укр. с-) ?
слова «частка; спільна участь» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України