ШУЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

шу́я «сволота, наволоч»

утворення, пов’язане з псл. šujь «лівий», у переносному розумінні «неправий, неправедний, несправедливий; поганий», що пов’язувалося з протиставленням двох рук – правої і лівої: поняття «лівий» віддавна асоціювалося з поняттям «зло, лихо»;
р. [шу́я] «бур’ян у житі; полова конопляного сімені», бр. [шуя́] «наволоч, мерзота; пусте, нісенітниця», п. szuja (зб.) «сволота, наволоч; негідник»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

шуюва́ти «вести розбещений спосіб життя»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
шуя́ «наволоч, мерзота; пусте, нісенітниця» білоруська
szuja «сволота, наволоч; негідник» (зб.) польська
šujь «лівий» праслов’янська
шу́я «бур’ян у житі; полова конопляного сімені» російська

шуга́ «крига в кусках перед замерзанням річок та після їх скресання»

не зовсім ясне;
пов’язанню з р. шу́га́, [(пн.) шуг, шух, шуя́] «тс.», що виводять від фін. sohja, sohjo «крига в кусках перед замерзанням або скресанням річок та озер» (Kalima 248), заважає географія слова;
малоймовірне також припущення зв’язку з тур. *šuga «короста» (Преобр. II, вып. последний 109);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
шу́га́ російська
шуг «тс.» російська
шух «тс.» російська
шуя́ «тс.» російська
*šuga «короста» турецька
sohja фінська
sohjo «крига в кусках перед замерзанням або скресанням річок та озер» фінська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України