ШУШУКАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

шушу́ «вигук на вираження шепоту»

звуконаслідувальне утворення, що виникло шляхом редуплікації звукообразного елемента шу-;
зв’язок із дінд. c̦vásati, c̦vásiti «пихкає, сичить, зітхає», лат. queror «скаржуся, горюю» (Потебня у Горяева 427) сумнівний;
р. шушу́кать «шепотіти», бр. шушу́каць, ч. šuškati, слц. šušušu «вигук на позначення шепоту, шелесту», šuškat’ «шепотіти», болг. шу́шу «вигук на позначення шепоту», шушу́кам «шепочу», м. шушука «шепотить», схв. шу̏шкати «шелестіти, шарудіти; базікати, шепотіти», слн. šušljáti «шепоті-ти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

шу́шкати «шепотіти»
шушу́кати «шепотіти; шелестіти (про рослини тощо)»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
шушу́каць білоруська
шу́шу «вигук на позначення шепоту» болгарська
шушу́кам «шепочу» болгарська
c̦vásati давньоіндійська
c̦vásiti «пихкає, сичить, зітхає» давньоіндійська
queror «скаржуся, горюю» латинська
шушука «шепотить» македонська
шушу́кать «шепотіти» російська
шу̏шкати «шелестіти, шарудіти; базікати, шепотіти» сербохорватська
šušušu «вигук на позначення шепоту, шелесту»«шепотіти» словацька
šuškat' «вигук на позначення шепоту, шелесту»«шепотіти» словацька
šušljáti «шепоті-ти» словенська
шу- українська
šuškati чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України