ШУШУКАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
шушу́ «вигук на вираження шепоту»
звуконаслідувальне утворення, що виникло шляхом редуплікації звукообразного елемента шу-;
зв’язок із дінд. c̦vásati, c̦vásiti «пихкає, сичить, зітхає», лат. queror «скаржуся, горюю» (Потебня у Горяева 427) сумнівний;
р. шушу́кать «шепотіти», бр. шушу́каць, ч. šuškati, слц. šušušu «вигук на позначення шепоту, шелесту», šuškat’ «шепотіти», болг. шу́шу «вигук на позначення шепоту», шушу́кам «шепочу», м. шушука «шепотить», схв. шу̏шкати «шелестіти, шарудіти; базікати, шепотіти», слн. šušljáti «шепоті-ти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шу́шкати
«шепотіти»
шушу́кати
«шепотіти; шелестіти (про рослини тощо)»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
шушу́каць | білоруська |
шу́шу «вигук на позначення шепоту» | болгарська |
шушу́кам «шепочу» | болгарська |
c̦vásati | давньоіндійська |
c̦vásiti «пихкає, сичить, зітхає» | давньоіндійська |
queror «скаржуся, горюю» | латинська |
шушука «шепотить» | македонська |
шушу́кать «шепотіти» | російська |
шу̏шкати «шелестіти, шарудіти; базікати, шепотіти» | сербохорватська |
šušušu «вигук на позначення шепоту, шелесту»«шепотіти» | словацька |
šuškat' «вигук на позначення шепоту, шелесту»«шепотіти» | словацька |
šušljáti «шепоті-ти» | словенська |
шу- | українська |
šuškati | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України