ШУСТРИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
шу́стрий «рухливий, швидкий, жвавий, моторний»
псл. [šustrъ(jь)];
не зовсім ясне;
можливо, споріднене з лит. siùsti «божеволіти», лтс. šust «сердитися, втрачати розум» або з укр. [шу́снути] «ковзнути, шмигнути»;
реконструюється псл. *šiust ‹ *šiut-t- (з іє. *seut-) (Черных II 428);
менш імовірні пов’язання з р. шут і з п. oszustać «ошукати», oszust «шахрай» (Ильинский ИОРЯС 20/4, 150), з арготичним šu- і ostrъ «гострий» (Vasmer WuS III 198), з хват, ху́ткий (Горяев 427), з перс. čust «моторний, діяльний» (Mikl. TEl Nachtr. II 189);
р. шу́стрый, бр. шу́стры «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| šu- | арабська |
| шу́стры «тс.» | білоруська |
| *seut- | індоєвропейська |
| šust «сердитися, втрачати розум» | латиська |
| siùsti «божеволіти» | литовська |
| čust «моторний, діяльний» | перська |
| oszustać «ошукати» | польська |
| oszust «шахрай» | польська |
| šustrъ(jь) | праслов’янська |
| *šiust ‹ *šiut-t- (з іє. *seut-)(Черных II 428) | праслов’янська |
| ostrъ «гострий» | праслов’янська |
| шут | російська |
| шу́стрый | російська |
| шу́снути «ковзнути, шмигнути» | українська |
| хват | українська |
| ху́ткий | українська |
чу́стрий «бадьорий; міцний (про людину)»
очевидно, результат контамінації слів шу́стрий і чу́стрити;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шу́стрий | ? |
| чу́стрити | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України