ШУСТРИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
шу́стрий «рухливий, швидкий, жвавий, моторний»
псл. [šustrъ(jь)];
не зовсім ясне;
можливо, споріднене з лит. siùsti «божеволіти», лтс. šust «сердитися, втрачати розум» або з укр. [шу́снути] «ковзнути, шмигнути»;
реконструюється псл. *šiust ‹ *šiut-t- (з іє. *seut-) (Черных II 428);
менш імовірні пов’язання з р. шут і з п. oszustać «ошукати», oszust «шахрай» (Ильинский ИОРЯС 20/4, 150), з арготичним šu- і ostrъ «гострий» (Vasmer WuS III 198), з хват, ху́ткий (Горяев 427), з перс. čust «моторний, діяльний» (Mikl. TEl Nachtr. II 189);
р. шу́стрый, бр. шу́стры «тс.»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
šu- | арабська |
шу́стры «тс.» | білоруська |
*seut- | індоєвропейська |
šust «сердитися, втрачати розум» | латиська |
siùsti «божеволіти» | литовська |
čust «моторний, діяльний» | перська |
oszustać «ошукати» | польська |
oszust «шахрай» | польська |
šustrъ(jь) | праслов’янська |
*šiust ‹ *šiut-t- (з іє. *seut-)(Черных II 428) | праслов’янська |
ostrъ «гострий» | праслов’янська |
шут | російська |
шу́стрый | російська |
шу́снути «ковзнути, шмигнути» | українська |
хват | українська |
ху́ткий | українська |
чу́стрий «бадьорий; міцний (про людину)»
очевидно, результат контамінації слів шу́стрий і чу́стрити;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
шу́стрий | ? |
чу́стрити | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України