ШУРШАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
шу́рхати «шарудіти; шмигати; тикати»
утворення звуконаслідувального характеру;
бр. [шу́рхаць] «з обуренням і презирством від-кидати; виявляти гнів, бути грубим», п. [szurch] «поголоска, звістка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шурсті́ти
«шарудіти; шелестіти»
шурх
«вигук на позначення шарудіння, швидкого руху»
шу́рхіт
«шарудіння; шелест; шаркання»
шурхота́ти
«шарудіти; шелестіти; шаркати»
шурхоті́ти
шурша́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шу́рхаць «з обуренням і презирством від-кидати; виявляти гнів, бути грубим» | білоруська |
| szurch «поголоска, звістка» | польська |
шу́рша «купа, ворох»
образно-звуконаслідувальне утворення, пов’язане з дієсловом шурша́ти;
бр. [шу́рша] «задерикувата людина»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шу́рша «задерикувата людина» | білоруська |
| шурша́ти | українська |
шурча́ти «шарудіти, шелестіти»
псл. [šurčati], образно-звуконаслідувальне утворення;
р. [шурча́ть] «шарудіти, шелестіти», шурша́ть «тс.», нл. šurčeć «дзижчати, дзюркотіти; витікати з шумом», болг. шуртя́ «течу сильно; дзюрчу», м. шурти «ллється сильно; дзюрчить»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шуртя́ «течу сильно; дзюрчу» | болгарська |
| шурти «ллється сильно; дзюрчить» | македонська |
| šurčeć «дзижчати, дзюркотіти; витікати з шумом» | нижньолужицька |
| šurčati | праслов’янська |
| шурча́ть «шарудіти, шелестіти» | російська |
| шурша́ть «тс.» | російська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України