ШУРХ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
шурх «яр, байрак»
не зовсім ясне;
можливо, результат фонетико-семантичної видозміни слова шурф (див.);
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
шурф | українська |
шурх «пронурок, Cinсlus cinс-lus (aquaticus) L.» (орн.)
можливо, образне утворення від вигуку шурх «шмиг»;
назва мотивується рухливістю птаха, що раз у раз зникає в щілинах берегів, де має гнізда, або поринає під воду під час полювання;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
шурх «шмиг» | українська |
шурги́ч «експресивне слово, що виражає викидання або швидке всування предмета»
образно-звукове утворення;
пор. шурх «вигук, що означає швидкий рух»;
п. szurgаć «шарудіти, шурхотіти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шургани́на
«бійка»
шурґани́на
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
szurgаć «шарудіти, шурхотіти» | польська |
шурх «вигук, що означає швидкий рух» | українська |
шу́рхати «шарудіти; шмигати; тикати»
утворення звуконаслідувального характеру;
бр. [шу́рхаць] «з обуренням і презирством від-кидати; виявляти гнів, бути грубим», п. [szurch] «поголоска, звістка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шурсті́ти
«шарудіти; шелестіти»
шурх
«вигук на позначення шарудіння, швидкого руху»
шу́рхіт
«шарудіння; шелест; шаркання»
шурхота́ти
«шарудіти; шелестіти; шаркати»
шурхоті́ти
шурша́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
шу́рхаць «з обуренням і презирством від-кидати; виявляти гнів, бути грубим» | білоруська |
szurch «поголоска, звістка» | польська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України