ШУЛ — ЕТИМОЛОГІЯ

шу́ла «стовп у паркані або в дерев’яній стіні»

«стовп із видовбаним глибоким пазом для дощок тощо Л», [овшу́ла] «тс.» ЛЖит, Л, [ошу́ла] «тс.» Л, [ушу́л] «стовп (зокрема, для воріт)» Нед, ушу́ла «стовп в огорожі; стовп із видовбаним глибоким пазом»;
достовірної етимології не має;
виводиться з псл. šula (šulo, šulъ);
за іншими поглядами (Būga RR II 317; Skardžius 18; Карский РФВ 49, 21), разом з російською, білоруською й польською формами походить від лит. šùlas «стовп», спорідненого з прус. sulis «колона, стояк», гр. ξύλον «дерево (як будівельний матеріал); колода», можливо, також із двн. sûl «одвірок, стовп», гот. sauls «стовп», іє. *k ̑seuel- або *kseul-/ksoul-, що зводяться до *kes-/kos- «різати»;
менш вірогідне виведення українського слова через п. szuło з двн. sûl «стовп» (Mаtzenauer 339; Brückner 557) або пов’язання лит. šùlas із нвн. [Schôlholz], Schalholz «обапіл» чи псл. šulo з гр. σϰύλλω «роздираю» (Горяев Доп. І 58);
р. [шу́ло] «стовп у паркані», бр. шу́ла (с. р.) «стовп із пазами», [шуло́] «тс.», п. szuło, [szuła] «дерев’яний стовп із пазами», схв. шу̑љ «колода», слн. šulj «спиляний стовбур дерева; колода»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вовшу́ла
вушу́ла «тс.»
шул «стовп»
шу́ло «стовп в огорожі або в дерев’яній стіні, закопаний у землю»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
шу́ла «стовп із пазами» (с. р.) білоруська
шуло́ «тс.» білоруська
sauls «стовп» готська
ξύλον «дерево (як будівельний матеріал); колода» грецька
σϰύλλω «роздираю» грецька
sûl «одвірок, стовп» давньоверхньонімецька
sûl «стовп» давньоверхньонімецька
*k ̑seuel- індоєвропейська
*kes-/kos- «різати» індоєвропейська
*kseul-/ksoul- індоєвропейська
šùlas «стовп» литовська
šùlas литовська
Schôlholz нововерхньонімецька
Schalholz «обапіл» нововерхньонімецька
szuło польська
szuło польська
szuła «дерев’яний стовп із пазами» польська
šula (šulo, šulъ) праслов’янська
šulo праслов’янська
šulъ праслов’янська
šulo праслов’янська
sulis «колона, стояк» прусська
шу́ло «стовп у паркані» російська
шу̑љ «колода» сербохорватська
šulj «спиляний стовбур дерева; колода» словенська

ґедзи́лля «тирса (дрібні частки дерева при пилянні)»

нгр. ξυλεία є похідним від гр. ξύλον «дерево, деревина; дрова, поліно», спорідненого, очевидно, з лит. šulas «стовп», укр. шу́ла «тс»;
слово, очевидно, виникло на Чорномор’ї серед українців, що працювали в грецьких купців або промисловців;
можливо, походить від нгр. ξυλεία (вим. ksilíа, після попереднього -v (-n) артикля gzilía) «будівельне дерево; заготівля будівельного дерева»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ξύλον «дерево, деревина; дрова, поліно» грецька
šulas «стовп» литовська
ξυλεία новогрецька
ξυλεία «будівельне дерево; заготівля будівельного дерева» (вим. ksilíа, після попереднього -v (-n) новогрецька
шу́ла «тс» українська

Саливо́н (чоловіче ім’я)

лат. Sіlvānus (ім’я бога лісів, полів, стад) походить від silva «ліс», очевидно, спорідненого з гр. ξύλον «дерево, (мн.) дрова», лит. šùlas «стовп», укр. шу́ла «тс.»;
запозичення з латинської мови;
р. Селива́н, Селифа́н, Селивон, ст. Силуа́н, Силуя́н, бр. Селіва́н, Селіфа́н, Селівон, п. Sylwan, слц. Silvàn, схв. Силван, слн. Sіlvan;
Фонетичні та словотвірні варіанти

Селивонъ (1498)
Селіванъ
Силоанъ (1427)
Силуанъ (1448)
Сілуанъ «лѣсник, дикий, лѣсный, боровый; сíлва, лат. лѣсъ» (1627)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Селіва́н білоруська
Селіфа́н білоруська
Селівон білоруська
ξύλον «дерево, (мн.) дрова» грецька
Sіlvānus «ліс» (ім’я бога лісів, полів, стад) латинська
silva латинська
šùlas «стовп» литовська
Sylwan польська
Селива́н російська
Селифа́н російська
Селивон російська
Силуа́н російська
Силуя́н російська
Силван сербохорватська
Silván словацька
Sіlvan словенська
шу́ла «тс.» українська

піроксилі́н «тринітроклітковина (вибухова речовина)»

менш певне виведення (СІС2 650; ССРЛЯ 9, 1215; РЧДБЕ 560) від гр. πυ̃ρ «вогонь, полум’я» і ὀξύς «гострий, кислий»;
фр. pyroxyline «тс.» утворене французьким хіміком Пелузом (Th. Pelouze) у 1836 р. з основ гр. πυ̃ρ «вогонь, полум’я» і ξύλον «зрубаний ліс, колоди», можливо, спорідненого з лит. šùlas «стовбур, стовп», бр. укр. діал. шу́ла «стовп»;
запозичення з французької мови;
р. болг. м. пироксили́н, бр. піраксілі́н, п. piroksylina, ч. piroxylin, слц. pyroxylín, схв. пироксилин;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
шу́ла «стовп» білоруська
піраксілі́н білоруська
пироксили́н болгарська
πυ̃ρ «вогонь, полум’я» грецька
ὀξύς «гострий, кислий» грецька
πυ̃ρ «вогонь, полум’я» грецька
ξύλον «зрубаний ліс, колоди» грецька
šùlas «стовбур, стовп» литовська
пироксили́н македонська
piroksylina польська
пироксили́н російська
пироксилин сербохорватська
pyroxylín словацька
шу́ла «стовп» (діал.) українська
pyroxyline «тс.» французька
piroxylin чеська

шуля́к «назва риби» (іхт.)

не зовсім ясне;
можливо, споріднене із сула́, назвою, запозиченою з тюркських мов;
р. [шула́] (іхт.) «сула»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
шула́ «сула» (іхт.) російська
сула́ українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України