ШУГАЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
шу́га́й «хлопець, юнак»
запозичення зі словацької мови;
слц. šuhaj «хлопець, юнак» походить від уг. suhanc «підліток; парубок; хлопчaк; вуличний хлопчисько», що виникло з давнішої форми suhancár «швейцарець», запозиченої з німецької мови;
н. бав.-австр. [Schweinzer], н. Schweizer «тс.» походить від н. Schweiz «Швейцарія», пов’язаного зі Schwyz «Швіц» (назва кантону і міста у Швейцарії);
;
ч. [šohaj, šuhaj], слц. šuhaj «тс.»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
Schweinzer | німецька |
Schweizer «тс.» | німецька |
Schweiz «Швейцарія» | німецька |
Schwyz «Швіц» (назва кантону і міста у Швейцарії) | німецька |
šuhaj «хлопець, юнак» | словацька |
šuhaj «тс.» | словацька |
suhanc «підліток; парубок; хлопчaк; вуличний хлопчисько» | угорська |
suhancár «швейцарець» | угорська |
šohaj | чеська |
šuhaj | чеська |
Schweinzer | ? |
шуга́й «старовинний верхній жіночий одяг»
припускається запозичення з тюркських мов;
пор. тур. čoḫa «довгий каптан»;
р. [шуга́й] «старовинний верхній жіночий одяг (вид кофти, вид сарафана); вид чоловічої свитки»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
шуга́й «старовинний верхній жіночий одяг (вид кофти, вид сарафана); вид чоловічої свитки» | російська |
čoḫa «довгий каптан» | турецька |
шуга́ти «літати (із шумом) у різних напрямках; носитися, кидатися; дмухати (про вітер)»
очевидно, пов’язане з вигуком шугу́ (‹ шу) для відгону птахів;
непереконливі також пов’язання з укр. ху́ха «дмухання вітру» (Потебня РФВ IV 197; Горяев 426), а також із н. schwingen «махати» (Потебня, там само);
пов’язання (Vasmer WuS III 200) з арготичним префіксом шу- і пуга́ть сумнівне навіть для російської мови;
р. шуга́ть «проганяти криком, шумом», бр. шуга́ць «палахкотіти; дути поривчасто (про вітер); махати (крилами)»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шуга́й
«кличка собаки»
шуга́стий
«той, що шугає»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
шуга́ць «палахкотіти; дути поривчасто (про вітер); махати (крилами)» | білоруська |
schwingen «махати» | німецька |
шуга́ть «проганяти криком, шумом» | російська |
шугу́ (‹ шу) | українська |
шу | українська |
ху́ха «дмухання вітру» | українська |
шу- (преф.) | українська |
пуга́ть | українська |
розшуга́кати «розчинити навстіж»
похідне утворення афективного характеру від розшугну́ти «розчинити» (зокрема, про сильний подув вітру), пов’язаного з шуга́ти «дути сильними поривами» (див.);
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
розшугну́ти «розчинити» (зокрема, про сильний подув вітру) | українська |
шуга́ти «дути сильними поривами» | українська |
шу́гля «пропасниця, лихоманка»
не зовсім ясне;
можливо, пов’язане з шуга́ти «кидатися»;
пор. тря́сця «лихоманка», утворене від трясти́;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
шуга́ти «кидатися» | українська |
тря́сця «лихоманка» | українська |
трясти́ | українська |
ху́ґа «завірюха»
звуконаслідувальне утворення від хук (‹ ху) «дуття, повівання»;
одзвінчення к відбулося, можливо, під впливом дієслова шуга́ти «дути сильними поривами»;
пор. п. [fujawica] «завірюха», ч. слц. fujat’ «віяти» (про вітер зі снігом), fujigat’ «тс.» від fu- (Machek ESJČ 147);
Фонетичні та словотвірні варіанти
фу́ґа
хву́ґа
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
fujawica «завірюха» | польська |
fujat' «віяти» (про вітер зі снігом) | словацька |
fujat' «віяти» (про вітер зі снігом) | чеська |
хук «дуття, повівання» (‹ ху) | ? |
шуга́ти «дути сильними поривами» | ? |
fujawica «завірюха» | ? |
fu- | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України