ШТИХИ — ЕТИМОЛОГІЯ
штих «укол (голкою), стібок, шов; верства землі, захоплювана лопатою»
запозичення з німецької мови (польське посередництво можливе, але не обов’язкове);
н. Stich «укол; удар; стібок» походить від stechen «колоти» (‹ двн. stёhhan);
бр. штых «багнет, штик», п. sztych «гравюра», ст. «вістря; укол; стібок, шов», ч. (розм.) štісh, štych «стібок», слц. (розм.) stiсh «стібок; укол», слн. štìh «укол, стібок»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
штик
«верства землі, захоплювана лопатою»
штикува́ти
«перекопувати на глибину лопати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| штых «багнет, штик» | білоруська |
| stёhhan | давньоверхньонімецька |
| Stich «укол; удар; стібок» | німецька |
| stechen «колоти» (‹ двн. stёhhan) | німецька |
| sztych «гравюра» | польська |
| stiсh «стібок; укол» (розм.) | словацька |
| štìh «укол, стібок» | словенська |
| štісh «стібок» (розм.) | чеська |
| štych «стібок» (розм.) | чеська |
штик «багнет»
запозичене з німецької мови через російське і польське посередництво;
свн. stich «укол (удар списом)» походить від свн. stёchen (› нвн. stechen) «колоти», спорідненого з двн. stёhhan, днн. stёkan, фриз. stёka, а також із гр. στίζω (‹ *stígjō) «колю», лит. stìgti «залишатися»;
малоймовірне пов’язання (Matze- nauer 338) р. штык із шв. stick «тріска, скалка»;
р. штык «багнет», бр. штык, штых, п. [sztyk] «тс.», sztych «вістря; зброя з вістрям; укол», ч. слц. (розм.) štyk «багнет», болг. щик, м. штик «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
штих
«шпичаста палиця; гострий кінець, вістря; (заст.) спис»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| штык | білоруська |
| штых | білоруська |
| щик | болгарська |
| στίζω «колю» (‹ *stígjō) | грецька |
| stёhhan | давньоверхньонімецька |
| stёkan | давньонижньонімецька |
| stìgti «залишатися» | литовська |
| штик «тс.» | македонська |
| stechen | нововерхньонімецька |
| sztyk «тс.»«вістря; зброя з вістрям; укол» | польська |
| sztych «тс.»«вістря; зброя з вістрям; укол» | польська |
| штык | російська |
| штык «багнет» | російська |
| stich «укол (удар списом)» | середньоверхньнімецька |
| stёchen «колоти» (› нвн. stechen) | середньоверхньнімецька |
| štyk «багнет» (розм.) | словацька |
| stёka | фризька |
| štyk «багнет» (розм.) | чеська |
| stick «тріска, скалка» | шведська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України