ШПУР — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
шпур «(у гірничій справі) циліндричний отвір у гірській породі, вибурений для вибухівки; (у металургії) отвір у горні для випуску рідких продуктів плавки»
запозичення з німецької мови;
н. Spur (двн. spor) «слід, ознака; колія; заглиблення для вибухівки при гірничих роботах; отвір у горні» споріднене з дінд. sphur «відштовхувати ногою», ав. spar, лит. spìrti «ступати», а також із н. Sporn (двн. sporo) «шпора»;
р. бр. болг. шпур «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| spar | авестійська |
| шпур «тс.» | білоруська |
| шпур «тс.» | болгарська |
| spor | давньоверхньонімецька |
| sporo | давньоверхньонімецька |
| sphur «відштовхувати ногою» | давньоіндійська |
| spìrti «ступати» | литовська |
| Spur «слід, ознака; колія; заглиблення для вибухівки при гірничих роботах; отвір у горні» (двн. spor) | німецька |
| Sporn «шпора» (двн. sporo) | німецька |
| шпур «тс.» | російська |
шпу́рля́ти «кидати»
очевидно, звуконаслідувально-зображальне утворення;
пор. аналогічні жбурля́ти, жбу́рити, жбурну́ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шпу́р-ну́ти
«кинути»
шпу́ргати
шпу́рити
«тс.»
шпуртону́ти
«кинути із силою, вилити»
шпуря́ти
«шпурляти»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жбу́рити | українська |
| жбурну́ти | українська |
| жбурну́ти | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України