ШПЕНИК — ЕТИМОЛОГІЯ
шпень «шип, штифт, шпеник (у пряжці) СУМ; [плодоніжка] ВеЗа»
достовірної етимології не має;
можливо, пов’язане зі пну́ти, спина́ти, п’я́сти́, а також пень;
менш імовірні пов’язання з п. trzpień «шпеник (у пряжці)» (Brückner 509), з лат. spīna «шип, колючка» (Грот РФВ І 36; Горяев 425), з н. Spindel «веретено» (Фасмер IV 472), останнє з яких сам автор оцінює як малоймовірне;
р. шпень, шпенёк, бр. шпень, п. spionek «шип, шпеник (у пряжці); шпилька ткацького човника», [szpionek], spień «тс.», ч. špendlík «булавка», нл. špjeńc «скалка, колючка; жало; стріла; паросток»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
спе́-ник
«шпеник»
спенік
«тс.»
цпе́ник
«кінець стрижня, стрижень; шпеник»
шпе́ник
шпеньо́к
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шпень | білоруська |
| spīna «шип, колючка» | латинська |
| špjeńc «скалка, колючка; жало; стріла; паросток» | нижньолужицька |
| Spindel «веретено» | німецька |
| trzpień «шпеник (у пряжці)» | польська |
| spionek «шип, шпеник (у пряжці); шпилька ткацького човника» | польська |
| szpionek «тс.» | польська |
| spień «тс.» | польська |
| шпень | російська |
| шпенёк | російська |
| пну́ти | українська |
| спина́ти | українська |
| п'я́сти́ | українська |
| пень | українська |
| špendlík «булавка» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України