ШОР — ЕТИМОЛОГІЯ

уг. sor «ряд, черга; рядок» нез’ясованого походження;

запозичення з угорської мови;

слц. šor «ряд, черга», схв. [шо̏р] «вулиця, провулок»;

р. шо́рец походить від самоназви шорського народу шор;

запозичення з російської мови;

р. болг. шо́рец, бр. шо́рац;

свн. geschirre пов’язане із свн. schёrn «різати; стригти» (двн. skёran, н. scheren «тс.») і споріднене з лит. skìrti «відокремлювати», гр. ϰείρω (‹*ϰεριω) «стрижу, ріжу», що зводяться до іє. *(s)ker- / (s)kor- / (s)kr- «різати», наявному також у псл. kora, укр. кора́, псл. krajь, укр. край;

у російській мові, можливо, з української;

свн. geschirre «упряж» (н. Geschirr «тс.») продовжує двн. giscirri «упряж», що утворилося через скорочення складного слова (satal)giscirri «підпруга у в’ючних тварин», (букв.) «(сідельний) прилад»;

запозичення з німецької мови;

р. бр. шо́ры «шори», п. szory «тс.»;

зіставлення з гр. ϰρήνη, дор. ϰράνᾱ «джерело» (Petersson Vgl. sl. Wortst. 36–37) безпідставне;

звуконаслідувальне утворення;

р. шо́рох, бр. шо́рах;