ШОЛОМ — ЕТИМОЛОГІЯ

існують також спроби пояснення слова як споконвічно слов’ян- ського, пов’язаного з псл. *х^ъl̥mъ, укр. [холм], р. холм (Соболевский РФВ 71, 447; Mikkola Ursl. Gr. I 177; Младенов 695; Brückner KZ 48, 194);

пгерм. *hёlma(z) «шолом», (букв.) «прикриття» (можливо, споріднене з дінд. śárman- «захист») утворене від дієслова *helan «ховати, зберігати», спорідненого з н. hehlen «ховати, приховувати», лат. cēlo «ховаю», color «колір», гр. ϰαλύπτω «обгортаю, закриваю», дірл. celim «ховаю, приховую», які зводяться до іє. *kē˘l- «приховувати, покривати»;

пор. двн. свн. днн. дфриз. дангл. hёlm, дісл. hjalmr, гот. hilms, н. Helm, англ. helmet;

давнє запозичення з германських мов;

псл. *šelmъ;

р. ст. шело́м «шолом (у воїнів)», бр. ст. шало́м «тс.», др. шеломъ, п. ст. szłom, ч. [šlem], болг. м. шлем, схв. шли́jeм, слн. šlèm (šlém), цсл. шлѣмъ, шлѥмъ, шлємъ;

очевидно, пов’язане зі звуконаслідувальною основою *шолом «шум (у голові)», збереженою у бр. [шо́лам] «тс.»;

виведення від шоло́м «військовий головний убір» (Фасмер III 179; Преобр. І 674) натрапляє на ряд труднощів;

р. ошеломи́ть, [ошалома́не́ть] «утратити свідомість, одуріти», [ошелома́не́ть] «тс.», бр. [ашаламе́ць] «одуріти», [ошоломоне́ць] «тс.»;

заміна ненаголошених о на а свідчить, що слово виникло в білоруських або суміжних з ними північноукраїнських акаючих говірках;

результат фонетичної видозміни форми *шоломо́к, утвореної від шоло́м;

р. [шаломо́к] «біла валяна шапка», бр. [шэлама́йка] «голова»;

слово, успадковане з давньоруської мови;

др. шлемъ, шлѣмъ походить від цсл. шлѣмъ, співвідносного зі східнослов’янською повноголосною формою шоло́м (див.);

р. бр. болг. м. шлем, др. шлемъ, шлѣмъ, схв. шле̏м, слн. šlém, цсл. шлѣмъ;