ШОК — ЕТИМОЛОГІЯ
шок «сукупність загрозливих ознак у людини й ряду тварин унаслідок порушення нервової регуляції життєво важливих процесів»
запозичене з французької мови (або з англійської через французьке посередництво);
фр. choc «поштовх, удар» походить від гол. schokken «штовхати, трусити; хвилювати, розстроювати», спорідненого із снідерл. schocken «гойдатися», двн. scoc «рух у вигляді поштовху, гойдання», днн. skocga «гойдалка», звуконаслідувальними за своєю природою;
припущення (Dauzat 173; Kopaliński 947) про походження від англ. to shock «потрясати, шокувати» менш імовірне, оскільки це слово англійські етимологи (див. Klein 1437) вважають запозиченням із французької мови;
р. бр. болг. м. шок, п. szok, ч. слц. šok;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шокува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| to shock «потрясати, шокувати» | англійська |
| шок | білоруська |
| шок | болгарська |
| schokken «штовхати, трусити; хвилювати, розстроювати» | голландська |
| scoc «рух у вигляді поштовху, гойдання» | давньоверхньонімецька |
| skocga «гойдалка» | давньонижньонімецька |
| шок | македонська |
| szok | польська |
| шок | російська |
| schocken «гойдатися» | середньонідерландська |
| šok | словацька |
| choc «поштовх, удар» | французька |
| šok | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України