ШМИГНУТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
шме́кнуть «шмигнути, раптово і злякано пробігти» (про зайця)
експресивне утворення, можливо, пов’язане зі шмигну́ти;
пор. бр. [шмы́каць] «ховатися, тікати»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шмы́каць «ховатися, тікати» | білоруська |
| шмигну́ти | українська |
шми́ґа́ти «швидко йти; шугати, шастати»
псл. smygati «швидко рухатися»;
споріднене з лтс. smūdzis «рід комахи, повзуче створіння», дангл. smugan «(про)шмигнути», дісл. smjúga «тс.», снн. smûken «повзати», дісл. smeykinn «повзаючи», гол. smokkelen «чатувати, чигати» і, можливо, також з н. schmuggeln «провозити контрабандою»;
іє. *smeug-/smeuk- «слизький; ковзнути, прослизнути»;
р. шмы́гать «шмигати», [смы́гать] «тс.; терти; шморгати (листя з гілки, верхівки конопель)», бр. шмы́гаць «шмигати», [цмы́гаць] «тс.», п. [szmygnąć] «шмигнути», болг. шму́гвам «шмигаю», схв. шми̏гнути «шмигнути, вислизнути, утекти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
чми́га
шмиг
«вигук на позначення шмигання»
шми́га
«жінка легкої поведінки»
шми́ґа
«тс.»
шми́ґалка
«лозина; побігайка»
шмигля́ти
шми́ґний
«моторний, швидкий»
шмигну́ти
шмигону́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шмы́гаць «шмигати» | білоруська |
| цмы́гаць «тс.» | білоруська |
| шму́гвам «шмигаю» | болгарська |
| smokkelen «чатувати, чигати» | голландська |
| smugan «(про)шмигнути» | давньоанглійська |
| smjúga «тс.» | давньоісландська |
| smeykinn «повзаючи» | давньоісландська |
| *smeug-/smeuk- «слизький; ковзнути, прослизнути» | індоєвропейська |
| smūdzis «рід комахи, повзуче створіння» | латиська |
| schmuggeln «провозити контрабандою» | німецька |
| szmygnąć «шмигнути» | польська |
| smygati «швидко рухатися» | праслов’янська |
| шмы́гать «шмигати» | російська |
| смы́гать «тс.; терти; шморгати (листя з гілки, верхівки конопель)» | російська |
| шми̏гнути «шмигнути, вислизнути, утекти» | сербохорватська |
| smûken «повзати» | середньонижньонімецька |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України