ШЛЯХУ — ЕТИМОЛОГІЯ
шлях «смуга землі, призначена для їзди і ходіння; дорога»
запозичене з німецької мови, можливо, за посередництвом польської;
н. Schlag «удар», снн. slach «удар; слід (особливо від коня); дорога» споріднені з свн. slac (slag) «тс.»;
пор. у семантичному плані укр. би́та доро́га «шлях»;
виведення (Горяев 424) від н. Schlich «лазівка», Schleichweg «кружна дорога, таємний шлях» сумнівне;
р. [шлях] «дорога», бр. шлях, п. szlak, (рідк.) szlach «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пошля́х
«слід, прикмета»
пришляхови́й
шля
«шлях»
шляхі́вщина
«сіно, солома або зерно, що губляться при перевезенні»
шляхови́к
шля́хо́м
«за допомогою»
(прийм.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шлях | білоруська |
| Schlag «удар» | німецька |
| Schlich «лазівка» | німецька |
| Schleichweg «кружна дорога, таємний шлях» | німецька |
| szlak «тс.» (рідк.) | польська |
| szlach «тс.» (рідк.) | польська |
| шлях «дорога» | російська |
| slac «тс.» (slag) | середньоверхньнімецька |
| slag | середньоверхньнімецька |
| slach «удар; слід (особливо від коня); дорога» | середньонижньонімецька |
| би́та доро́га «шлях» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України