ШЛЕМ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
шлем «шолом»
слово, успадковане з давньоруської мови;
др. шлемъ, шлѣмъ походить від цсл. шлѣмъ, співвідносного зі східнослов’янською повноголосною формою шоло́м (див.);
р. бр. болг. м. шлем, др. шлемъ, шлѣмъ, схв. шле̏м, слн. šlém, цсл. шлѣмъ;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шлем | білоруська |
| шлем | болгарська |
| шлемъ | давньоруська |
| шлѣмъ | давньоруська |
| шлемъ | давньоруська |
| шлѣмъ | давньоруська |
| шлем | македонська |
| шлем | російська |
| шле̏м | сербохорватська |
| šlém | словенська |
| шлѣмъ | церковнослов’янська |
| шлѣмъ | церковнослов’янська |
| шоло́м | ? |
шлем «становище, коли противник одержав менше від потрібної кількості взяток» (у картах)
запозичене з англійської мови за французьким або німецьким посередництвом (фр. chelem «шлем» (у картах), н. Schlemm «тс.»);
англ. slam «тс.; стукання дверима; (розм.) критика» споріднене зі шв. slemma «стукати, стукати дверима» звуконаслідувального походження;
р. шлем, п. szlem «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| slam «тс.; стукання дверима; (розм.) критика» | англійська |
| Schlemm «тс.» | німецька |
| szlem «тс.» | польська |
| шлем | російська |
| chelem «шлем» | французька |
| slemma «стукати, стукати дверима» | шведська |
шоло́м «головний убір, переважно військовий, що захищає голову»
давнє запозичення з германських мов;
існують також спроби пояснення слова як споконвічно слов’ян- ського, пов’язаного з псл. *хъl̥mъ, укр. [холм], р. холм (Соболевский РФВ 71, 447; Mikkola Ursl. Gr. I 177; Младенов 695; Brückner KZ 48, 194);
пгерм. *hёlma(z) «шолом», (букв.) «прикриття» (можливо, споріднене з дінд. śárman- «захист») утворене від дієслова *helan «ховати, зберігати», спорідненого з н. hehlen «ховати, приховувати», лат. cēlo «ховаю», color «колір», гр. ϰαλύπτω «обгортаю, закриваю», дірл. celim «ховаю, приховую», які зводяться до іє. *kē˘l- «приховувати, покривати»;
пор. двн. свн. днн. дфриз. дангл. hёlm, дісл. hjalmr, гот. hilms, н. Helm, англ. helmet;
псл. *šelmъ;
р. ст. шело́м «шолом (у воїнів)», бр. ст. шало́м «тс.», др. шеломъ, п. ст. szłom, ч. [šlem], болг. м. шлем, схв. шли́jeм, слн. šlèm (šlém), цсл. шлѣмъ, шлѥмъ, шлємъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
підшоло́мник
пришоломи́ти
«приголомшити»
шело́м
«шолом»
шеломе́нний
«той, що трясе шоломом»
шеломо́к
«(зменш.) від ше-ло́м; поліська літня шапка з товстого домашнього сукна у вигляді конуса»
шо-ло́мка
«велика бочка»
шоломи́вий
«приголомшений, ошелешений»
шоломи́стий
«подібний до шолома»
шоломо́к
«головний убір»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| helmet | англійська |
| шало́м «тс.» (ст.) | білоруська |
| шлем | болгарська |
| hilms | готська |
| ϰαλύπνω «обгортаю, закриваю» | грецька |
| hёlm | давньоанглійська |
| hёlm | давньоверхньонімецька |
| śárman- «захист» | давньоіндійська |
| celim «ховаю, приховую» | давньоірландська |
| hjalmr | давньоісландська |
| hёlm | давньонижньонімецька |
| шеломъ | давньоруська |
| hёlm | давньофризька |
| *kē˘l- «приховувати, покривати» | індоєвропейська |
| cēlo «ховаю» | латинська |
| color «колір» | латинська |
| шлем | македонська |
| hehlen «ховати, приховувати» | німецька |
| Helm | німецька |
| szłom (ст.) | польська |
| *hёlma(z) «шолом» | прагерманська |
| *helan «ховати, зберігати» | прагерманська |
| *х<SUP>ъ</SUP>l̥mъ | праслов’янська |
| *šelmъ | праслов’янська |
| холм | російська |
| шело́м «шолом (у воїнів)» (ст.) | російська |
| шли́jeм | сербохорватська |
| hёlm | середньоверхньнімецька |
| šlèm (šlém) | словенська |
| šlém | словенська |
| холм | українська |
| шлѣмъ | церковнослов’янська |
| шлѥмъ | церковнослов’янська |
| шлємъ | церковнослов’янська |
| šlem | чеська |
сла́ти
мало обґрунтовані пов’язання з дінд. pra-sulati «вштовхує» (Rozwadowski тж; Lidén тж; Uhlenbeck 338), гр. ἰάλλω «посилаю» (Machek ESJČ 552), вірм. yłem, yułarkem «шлю» (Meillet MSL 8, 238; Lidén тж), лит. selėˊti «прийти», salti «танути, текти» (Ondruš St. sl. 1960/6, 193–194), сл. sul-, відображеним у р. посу́л (Брандт РФВ 24, 188);
зближується з алб. sūljem «кидаюсь, біжу», sulmё «квапливість, стрімкість» (Meyer EW 396; Lidén Arm. St. 77–78), з вірм. slanam (*k῀ul-) «кидаюся, біжу, лечу» (Lidén тж), з гол. hollen «бігти риссю» (van Wijk IF 24, 238), з лит. sių̃sti «слати» (Petersson BSl. Wortst. 87; Trautmann 292);
зіставляється з гот. saljan «підносити; жертвувати», двн. sellen «переправляти», дангл. sellan «передавати, продавати», дісл. selja «тс.» (Schuster-Šewc 1301; Rozwadowski MPKJ 2, 352; Mikkola Ursl. Gr. I 79; Trautmann 292; Pokorny 899);
загальноприйнятої етимології не має;
псл. sъlati «посилати, відправляти»;
р. слать, бр. слаць, др. сълати, п. słać, ч. poslati, posílati, слц. slat’, вл. słać, нл. słaś, схв. сла̏ти, слн. posláti, pošíljati, стсл. сълати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
висила́ти
висила́ч
«відправник»
ви́силка
ви́сланець
відси́лка
відсильни́й
до́си́лка
засила́тися
«слатися»
засла́нець
засла́ння
на́силка
«наслання»
насла́ння́
обси́лка
«хабар, подарунок»
передпоси́лка
пере́си́лка
переси́льни́й
підси́лка
післане́цтво
«ходіння послом»
післане́ць
післа́нник
післа́нництво
«посольство»
післа́нство
«тс.»
післа́нщина
«плата послу»
післі́г
«посланець»
посе́л
посе́льство
посила́льний
посила́нець
«посланець»
посила́ч
«відправник»
поси́лка
посла́не́ць
посла́нник
посла́ння
послува́ти
посо́л
посо́льство
приси́л
«присилання»
приси́лка
присі́л
«посланець»
прислі́г
«тс.»
розси́лка
розси́льни́й
сла́тися
«посилати старостів, сватати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| sūljem «кидаюсь, біжу» | албанська |
| sulmё «квапливість, стрімкість» | албанська |
| слаць | білоруська |
| słać | верхньолужицька |
| yłem | вірменська |
| yułarkem «шлю» | вірменська |
| slanam «кидаюся, біжу, лечу» (*k῀ul-)(Lidén тж) | вірменська |
| *k῀ul- | вірменська |
| *k῀ul- | вірменська |
| *k῀ul- | вірменська |
| hollen «бігти риссю» (van Wijk IF 24, 238) | голландська |
| saljan «підносити; жертвувати» | готська |
| ἰάλλω «посилаю» | грецька |
| sellan «передавати, продавати» | давньоанглійська |
| sellen «переправляти» | давньоверхньонімецька |
| pra-sulati «вштовхує» | давньоіндійська |
| selja «тс.» | давньоісландська |
| сълати | давньоруська |
| selėˊti «прийти» | литовська |
| salti «танути, текти» | литовська |
| sių̃sti «слати» | литовська |
| słaś | нижньолужицька |
| słać | польська |
| sъlati «посилати, відправляти» | праслов’янська |
| посу́л | російська |
| слать | російська |
| сла̏ти | сербохорватська |
| sul- | слов’янські |
| slat' | словацька |
| posláti | словенська |
| pošíljati | словенська |
| сълати | старослов’янська |
| poslati | чеська |
| posílati | чеська |
сла́ти
іє. *stel- (*stl̥-) «розстилати», пов’язане з *ster- (*str̥-), відображеним у лат. sterno «насипаю, розстилаю, стелю», гр. στόρνῡμι (στορέννῡμι) «тс.», псл. *storna, укр. сторона́;
псл. stьlati, steljǫ;
споріднене з лтс. slāt «навантажувати, пакувати», гр. στέλλω «готую, посилаю», вірм. aṙa-stał (*stl̥-no) «покрівля, дах», лат. lātus (‹*stlatus) «широкий»;
р. стлать, стели́ть, бр. слаць, др. стьлати, п. słać, ścielić, ч. stlát, слц. stlat’, вл. słać, нл. słaś (sćelu), ст. stłaś, болг. сте́ля, слн. stláti, стсл. постьлати (постелѭ);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́стілка
«прокладка під устілку»
ву́стілка
«устілка (шкіряна, у селян також із соломи)»
ву́стілок
«устілка (віхоть соломи в чоботі)»
за́стил
застила́ти
за́сти́лка
за́стіл
«кусок шкіри, яким закривається діра у постолі»
засті́лка
засто́ла
«тс.»
застьо́л
«покривало»
застьо́ла
«покривало для воза»
насти́л
на́стилка
насти́льни́й
насти́льник
на́сті́лка
пасте́лник
«солом’яна мата»
пересті́льниця
«постіль»
(?)
підсте́ля
«стійло корів»
підстеля́ти
підстила́ти
пі́дсти́лка
підстилко́вий
підстильни́й
пі́дсті́лка
підстьо́л
«підстилка»
післа́нє
післа́нь
«тс.»
постеле́нок
«постіль»
постелі́нка
«підстілка для худоби»
посте́льниця
«дошка в дні воза»
посте́ля
пости́лка
пості́вка
«постіль; покіс»
пості́лка
по́сті́ль
постільниця
«постіль»
прости́лка
«доріжка на долівці»
про́стилка
«тонка ковдра»
про́стіль
«постіль»
ро́зстил
сли́ще
«місце, де розстилають льон»
стальні́ца
«частина стелі між балками»
сте́ливо
«підстилка Нед; Гаптування О»
стели́на
стели́ти
сте́лище
«місце, де розстилають льон, коноплі»
стелі́ння
«підстилка; дерево для стелі»
сте́лька
«устілка»
стельни́к
«стеля»
сте́ля
«верхнє внутрішнє покриття; [підлога Нед]»
сте́лянка
«підстілка»
стіль
«стеля»
столь
сто́ля
«тс.»
у́стілка
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| слаць | білоруська |
| сте́ля | болгарська |
| słać | верхньолужицька |
| aṙa-stał «покрівля, дах» (*stl̥-no) | вірменська |
| *stl̥-no | вірменська |
| στόρνῡμι «тс.» (στορέννῡμι) | грецька |
| στορέννῡμι | грецька |
| στέλλω «готую, посилаю» | грецька |
| стьлати | давньоруська |
| *stel- «розстилати» (*stl̥-) | індоєвропейська |
| *ster- (*str̥-) | індоєвропейська |
| *stl̥- | індоєвропейська |
| *str̥- | індоєвропейська |
| sterno «насипаю, розстилаю, стелю» | латинська |
| lātus «широкий» (‹*stlatus) | латинська |
| *stlatus | латинська |
| slāt «навантажувати, пакувати» | латиська |
| słaś (sćelu) | нижньолужицька |
| stłaś | нижньолужицька |
| sćelu | нижньолужицька |
| sćelu | нижньолужицька |
| sćelu | нижньолужицька |
| sćelu | нижньолужицька |
| słać | польська |
| ścielić | польська |
| *storna | праслов’янська |
| stьlati | праслов’янська |
| steljǫ | праслов’янська |
| стлать | російська |
| стели́ть | російська |
| stlat' | словацька |
| stláti | словенська |
| постьлати (постелѭ) | старослов’янська |
| постелѭ | старослов’янська |
| постелѭ | старослов’янська |
| сторона́ | українська |
| stlát | чеська |
сла́нець «гірська порода, що має шарувату будову»
р. сла́нец, [стланец] «сланець», пов’язане зі стлать «стелити», яке відповідає укр. сла́ти «тс.»;
очевидно, запозичення з російської мови;
бр. сла́нец;
Фонетичні та словотвірні варіанти
сланцюва́тий
«здатний розшаровуватися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сла́нец | білоруська |
| сла́нец | російська |
| стланец «сланець» | російська |
| стлать «стелити» | російська |
| сла́ти «тс.» | українська |
сла́ник «пагорб, порослий листяним лісом; поросле підвищення в лісі з моховим покривом»
похідне утворення від сла́ти «стелити»;
р. [слань] «бідна деревна рослинність», [сла́нец] «рослина, яка стелеться по землі, особливо кущі і дерева»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| слань «бідна деревна рослинність» | російська |
| сла́нец «рослина, яка стелеться по землі, особливо кущі і дерева» | російська |
| сла́ти «стелити» | українська |
периста́льтика «ритмічні скорочення стінок стравоходу, шлунка й кишечнику»
запозичення із західноєвропейських мов;
н. Peristáltik «перистальтика», фр. péristaltique «тс.», англ. peristaltic «перистальтичний» походять від гр. περισταλτικός «який охоплює, стискає», пов’язаного з дієсловом περιστέλλω «одягаю; захищаю, дбаю», що складається з префікса περι-«навколо» і дієслова στέλλω «лаштую, споряджаю; шикую; впорядковую», спорідненого з лат. lātus (‹*stlātos) «широкий», stlāta, stlatta «широке торговельне (згодом піратське) судно», псл. stьlati «стелити», укр. сла́ти;
р. периста́льтика, бр. перыста́льтыка, п. perystaltyka, ч. слц. peristaltika, болг. периста́лтика, схв. перистàлтика, слн. peristáltika;
Фонетичні та словотвірні варіанти
перистальти́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| peristaltic «перистальтичний» | англійська |
| перыста́льтыка | білоруська |
| периста́лтика | болгарська |
| περισταλτικός «який охоплює, стискає» | грецька |
| περιστέλλω «одягаю; захищаю, дбаю» | грецька |
| περι- «навколо» | грецька |
| στέλλω «лаштую, споряджаю; шикую; впорядковую» | грецька |
| lātus «широкий» (‹*stlātos) | латинська |
| stlāta | латинська |
| stlatta «широке торговельне (згодом піратське) судно» | латинська |
| Peristáltik «перистальтика» | німецька |
| perystaltyka | польська |
| stьlati «стелити» | праслов’янська |
| периста́льтика | російська |
| перистàлтика | сербохорватська |
| peristaltika | словацька |
| peristáltika | словенська |
| сла́ти | українська |
| péristaltique «тс.» | французька |
| peristaltika | чеська |
ішо́в
зводиться до того самого іє. *sed-, що й псл. sěděti, укр. сиді́ти з первісним значенням «пересуватися, сидячи на транспортному засобі»;
псл. *šьd-lъ, *šьd-la, *šьd-lo, *šьd-li, *šьd-ly, *šьd-la, *šьd-la, *šьd-lě (‹*xĭd-l-), пов’язане чергуванням голосних з xoditi «ходити»;
р. шёл, шла, шло, шли, бр. ішо́ў, ішла́, ішло́, ішлі́, др. шьлъ, шьла, шьло, шьли, шьлы, шьла, п. szedł, szła, ч. šedl, šla, слц. išiel, išla, вл. sol, šla, болг. шел, шла, схв. ѝшао, ѝшла, слн. šel, šlà, стсл. шьлъ, шьла;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́йшлий
за́йшлий
зіше́стя
ішла́
ішли́
ішло́
йшла
йшли
йшло
йшов
наше́стя
пішла́
пішла́
пішло́
пішо́в
по́шесний
по́шесть
при́йшлий
прише́лець
прише́стя
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ішо́ў | білоруська |
| ішла́ | білоруська |
| ішло́ | білоруська |
| ішлі́ | білоруська |
| шел | болгарська |
| шла | болгарська |
| sol | верхньолужицька |
| šla | верхньолужицька |
| шьлъ | давньоруська |
| шьла | давньоруська |
| шьло | давньоруська |
| шьли | давньоруська |
| шьлы | давньоруська |
| шьла | давньоруська |
| *sed- | індоєвропейська |
| szedł | польська |
| szła | польська |
| sěděti | праслов’янська |
| *šьd-lъ | праслов’янська |
| *šьd-la | праслов’янська |
| *šьd-lo | праслов’янська |
| *šьd-li | праслов’янська |
| *šьd-ly | праслов’янська |
| *šьd-la | праслов’янська |
| *šьd-la | праслов’янська |
| *šьd-lě (‹*xĭd-l-) | праслов’янська |
| *xĭd-l- «ходити» | праслов’янська |
| xoditi | праслов’янська |
| шёл | російська |
| шла | російська |
| шло | російська |
| шли | російська |
| ùшао | сербохорватська |
| ùшла | сербохорватська |
| išiel | словацька |
| išla | словацька |
| šel | словенська |
| šlà | словенська |
| шьлъ | старослов’янська |
| шьла | старослов’янська |
| сиді́ти «пересуватися, сидячи на транспортному засобі» | українська |
| šedl | чеська |
| šla | чеська |
шля́тися «вештатися»
псл. sьlěti (sę) «рухатися (певним способом)»;
пов’язане з дієсловом sъlati, укр. сла́ти «посилати», (букв.) «змушувати рухатися»;
споріднене з лит. selėti «скрадатися», н. Geselle «товариш», (букв.) «супутник», а також з лат. sălĭo, гр. ἅλλομαι «стрибаю», які зводяться до іє. *sel- «рухатися»;
р. шля́ться виводилось від шлёндать, шлёпать (Преобр. II, вып. последний 100);
р. шля́ться, п. [ślać się] «тс.», болг. шляя се «вештаюся»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шляя се «вештаюся» | болгарська |
| ἅλλομαι «стрибаю» | грецька |
| *sel- «рухатися» | індоєвропейська |
| sălĭo | латинська |
| selėti «скрадатися» | литовська |
| Geselle «товариш» | німецька |
| ślać się «тс.» | польська |
| sьlěti (sę) «рухатися (певним способом)» (sę) | праслов’янська |
| sъlati | праслов’янська |
| шля́ться | російська |
| шлёпать | російська |
| шлёндать | російська |
| шля́ться | російська |
| сла́ти «посилати» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України