ШКУТИЛЬГАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
шкутильга́ти «шкандибати, кульгати»
похідне від кульга́ти через афективно-підсилювальну форму кутильга́ти;
початкове ш-, можливо, під впливом шкандиба́ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
катульга́ти
кутильга́ти
кутульга́ти
«кульгати»
шкатильга́ти
шкатульга́ти
шкити́льг
«вигук на означення шкандибання»
шкитильга́ти
шкітильга́ти
шкутильгну́ти
шкутульга́
штикильга́ти
«шкандибати, кульгати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кульга́ти | українська |
| кутильга́ти | українська |
| шкандиба́ти | українська |
шти́льгати «шкутильгати»
образно-експресивне утворення;
до словотвору пор. кульга́ти, шкутильга́ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
штигулі́ти
штигу́лькати
штильгота́ти
штильгу́-штильгу́
«про ходу при шкутильганні»
(виг.)
штильгу́ка́ти
«тс.»
штульгу́к
«тс.»
(виг.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кульга́ти | українська |
| шкутильга́ти | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України