ШКУРНИК — ЕТИМОЛОГІЯ
шку́ра «шкіра»
запозичення з польської мови, про що свідчить -у- основи;
п. skóra «шкіра; шкура; лушпиння; ст. кора», болг. шку́рка «наждачний папір» походять із псл. skora;
припускається також автохтонне східнослов’янське утворення (Львов ЭИРЯ III 9–14) і спорідненість з гр. σϰυ̃τος «шкіра» (Эндзелин СБЭ 72);
р. бр. шку́ра «шкіра тварини»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зашку́рний
«підшкірний; [(про воду) підґрунтовий Г; таємний Я]»
підшку́рний
«підшкірний»
ску́ра
(XVII ст.)
шкіряни́й
шкура́т
«шматок шкіри; шкіра»
шкурати́на
«шкіра, шматок шкіри»
шкура́то́к
«шматок шкіри Бі; стара засохла шкіра Пі»
шкура́ття
«шматки шкіри»
шкуратя́ний
«шкіряний»
шкуратя́нка
шкури́нка
шку́рка
шку́рний
«шкіряний»
шку́рник
шку́рництво
шкуря́к
«черевик з недубленої шкіри»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шку́ра «шкіра тварини» | білоруська |
| шку́рка «наждачний папір» | болгарська |
| σϰυ̃τος «шкіра» | грецька |
| skóra «шкіра; шкура; лушпиння; ст. кора» | польська |
| skora | праслов’янська |
| шку́ра «шкіра тварини» | російська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України