ШКРЯБ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
скребти́
псл. skrebti, skrobati;
споріднене з лит. skrebėˊti «шуміти, шарудіти, шелестіти», лтс. skrabt «скребти, скоблити, чесати, дряпати», снн. schrapen (‹*skrapôn) «дряпати, викреслювати», дісл. skrapa «тс.», лат. scrobis «яма»;
іє. *(s)kerb(h)-/(s)kreb(h)- «шкребти, різати», похідне від *(s)ker- «різати»;
р. скрести́, скребу́, бр. скрэ́бці, шкра́баць, п. skrobać, ч. škrábati, слц. škrabat’, вл. škrabać, нл. škrabaś, слн. škrébati, škrábati;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́скребки
ви́скрібки
ви́шкребки
ви́шкребок
«хлібець із залишків тіста; найменша дитина у сім’ї»
ви́шкрібок
«тс.»
нескре́ба
«неотеса»
нескребе́нний
«неохайний, брудний»
оскре́бки
ошкре́бки
по́скріб
«вишкребок»
поскрі́бач
«той, хто дряпає»
по́скрібка
«малий шкребок»
по́скрібки
по́скрібок
«хлібина із залишків тіста, вишкребок»
по́скробок
«тс.»
скреба́чка
скре́блини
«костриця, очіски»
скре́блити
«чистити скребницею»
скре́бло́
скребни́ця
скребо́к
скре́бсти
скребта́ти
скребти́ся
скрептани́на
«обскрібання, обчищування»
скрептани́нє
«очистки з картоплі»
скрепта́ти
«скребти»
скриба́чка
скрі́бка
«рибальська снасть із коритцем»
скро́бати
«чухати»
скробота́ти
«тс.»
ускро́бати
«ускребти»
шкра́бати
шкреба́чка
шкребло́
шкребо́к
шкребта́ти
шкребта́чка
«скребок»
шкребти́
шкребти́ся
шкриба́к
«скребло»
шкрі́бати
шкро́бати
шкряб
(виг.)
шкря́бати
шкряба́чка
«поганий старий віник»
шкрябну́ти
шкрябону́ти
шкряботíти
шкряботу́ха
(про мишу)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| скрэ́бці | білоруська |
| шкра́баць | білоруська |
| škrabać | верхньолужицька |
| skrapa «тс.» | давньоісландська |
| *(s)kerb(h)-/(s)kreb(h)- «шкребти, різати» | індоєвропейська |
| *(s)ker- «різати» | індоєвропейська |
| scrobis «яма» | латинська |
| skrabt «скребти, скоблити, чесати, дряпати» | латиська |
| skrebėˊti «шуміти, шарудіти, шелестіти» | литовська |
| škrabaś | нижньолужицька |
| skrobać | польська |
| skrebti | праслов’янська |
| skrobati | праслов’янська |
| скрести́ | російська |
| скребу́ | російська |
| schrapen «дряпати, викреслювати» (‹*skrapôn) | середньонижньонімецька |
| *skrapôn | середньонижньонімецька |
| škrabat' | словацька |
| škrébati | словенська |
| škrábati | словенська |
| škrábati | чеська |
шкребти́ «скребти»
утворення, пов’язане зі скребти́ як його давній фонетичний варіант;
до початкових sk-›šk- пор. скі́ра/шкі́ра;
бр. [шкрабці́] «чухати», п. [szkrobać] «скребти», ч. škrábati, škrabati «дряпати, скребти; скоблити, чистити; нерозбірливо писати», слц. škrabat’, škrіabat’ «тс.», вл. škrabać «скребти; дряпати», нл. škrabaś «скребти; чухати, дряпати; розтирати, мити», схв. шкра́бати «дряпати, скребти», слн. škrábati «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
о́шкрабки
«залишки тіста»
(мн.)
ошкре́бки
(мн.)
по́шкробок
«тс.»
шкрабани́на
«базгранина, нерозбірливе письмо»
шкра́бати
шкраба́чка
«скребачка Ме; вид лопати Дз»
шкработі́ти
шкреб-та́ч
«скреблик»
(ент.)
шкре́бало
«скребниця для чистки худоби»
шкребли́ти
«чистити коня скреблом»
шкребло́
«скребло»
шкребо́к
«скребачка»
шкреботі́ти
«тріщати»
шкребта́чка
«скребачка»
шкриба́к
«шпатель»
шкрі́бати
«скребти»
шкрі́батися
«чухатися»
шкрі́бнути
«ударити»
шкро́бати
«скребти»
шкрьо́бати
«човгати»
шкряб
(виг.)
шкря́бати
шкряба́чка
«стара мітла»
шкрябну́ти
«скребнути СУМ; [утекти]»
шкрябону́ти
шкряботі́ти
шкряботу́ха
«та, що скребеться (про мишу)»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шкрабці́ «чухати» | білоруська |
| škrabać «скребти; дряпати» | верхньолужицька |
| škrabaś «скребти; чухати, дряпати; розтирати, мити» | нижньолужицька |
| szkrobać «скребти» | польська |
| шкра́бати «дряпати, скребти» | сербохорватська |
| škrabat' «тс.» | словацька |
| škrіabat' «тс.» | словацька |
| škrábati «тс.» | словенська |
| скребти́ | українська |
| скі́-ра/шкі́ра | українська |
| škrábati «дряпати, скребти; скоблити, чистити; нерозбірливо писати» | чеська |
| škrabati «дряпати, скребти; скоблити, чистити; нерозбірливо писати» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України