ШИЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

ши́я «частина тіла людини і більшості тварин, що з’єднує голову з тулубом»

малоймовірні пов’язання з лат. sinus (-ūs) «вигин; затока; живіт, лоно», алб. ǵį (ǵiri) «груди, перса» (Wiedemann BB 27, 261), лит. skujà «шишка» (Brückner 560);
може розглядатися також як слово субстратного походження (зокрема, фіно-угорського, пор. мар. šüj, šü «шия» з його відповідниками – фін. sepä, саам. čæve, комі сьылі, хант. säwǝl, манс. sǝp «тс.», морд. s’iv’e «комір»);
можливо, праслов’янський новотвір, похідний від šiti, укр. ши́ти (як семантичну паралель пор. в’яз, в’я́зи (анат.), що пов’язується з в’яза́ти);
не зовсім ясне, певних позаслов’янських відповідників не має;
псл. šija;
р. ше́я, бр. шы́я, др. шия, п. szyja, ч. šíje, слц. вл. šija, нл. šyja, болг. ши́я, м. шиja, схв. ши̏ja, слн. šíja, стсл. шиа;
Фонетичні та словотвірні варіанти

заши́йний
заши́йник «потиличник»
заши́йок
наше́йник
наше́льник
наши́йник «ошийник; нашийний ланцюжок»
наши́йниця «намисто»
наши́йок «краватка»
наши́льник «тс.»
оше́йник «комір»
оши́йник «нашийник; потиличник»
ошийок «частина тіла в худоби»
переши́йок
підши́йка «нижня частина ярма (для волів)»
підши́йник
підши́йок
уши́йка «потилиця»
уши́йок «шкіра на потилиці; перешийок, загалом вузька частина чогось, що з’єднує дві більші частини»
ши́їсько
ший «наказ волові підставляти шию для ярма» (виг.)
ши́йка «вузька частина посудини (пляшки та ін.); [задня частина люльки, куди вставляють цибух; нижня частина веретена]»
ши́йний
шия́ка
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ǵį «груди, перса» (ǵiri)(Wiedemann BB 27, 261) албанська
ǵiri албанська
шы́я білоруська
ши́я болгарська
šija верхньолужицька
шия давньоруська
сьылі комі-зирянська
sinus «вигин; затока; живіт, лоно» (-ūs) латинська
skujà «шишка» литовська
шиja македонська
sǝp «тс.» мансійська
šüj марійська
šü «шия» марійська
s'iv'e «комір» мордовська
šyja нижньолужицька
szyja польська
šiti праслов’янська
šija праслов’янська
ше́я російська
čæve саамська
ши̏ja сербохорватська
šija словацька
šíja словенська
шиа старослов’янська
ши́ти українська
sepä фінська
säwǝl хантийська
šíje чеська

наши́льник «ремінь або ланцюг, що йде від хомута до переднього кінця дишла»

запозичення з польської мови;
п. naszelnik, [naszyjnik], ст. naszejnik «тс.» утворене від szla «шлея», szelka «шлейка»;
у результаті деетимологізації зазнало зближення зі словом ши́я, п. szyja;
р. наши́льник, бр. нашы́льнік;
Фонетичні та словотвірні варіанти

наша́лник «вид кінської збруї, один кінець якої зачеплений за дишель, другий -- за шию коня»
наше́йник «тс.»
нашельник
наши́йник
Етимологічні відповідники

Слово Мова
нашы́льнік білоруська
naszelnik польська
szyja польська
наши́льник російська
naszyjnik ?
naszejnik «тс.» ?
szla «шлея» ?
szelka «шлейка» ?
ши́я ?

си́нус

лат. sinus «кривизна, вигин, складка, пазуха, груди, лоно» зіставляється з алб. ǵiri (основа ǵin-) «груди, лоно, материнське лоно», непевно також з псл. šьja, укр. ши́я;
запозичено з латинської мови, очевидно, через російську і, можливо, німецьку (н. Sínus);
р. болг. м. схв. си́нус, бр. сі́нус, п. ч. вл. sinus, слц. слн. sínus;
Фонетичні та словотвірні варіанти

синусо́їда
синусоїда́льний
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ǵiri «груди, лоно, материнське лоно» (основа ǵin-) албанська
сі́нус білоруська
си́нус болгарська
sinus верхньолужицька
sinus «кривизна, вигин, складка, пазуха, груди, лоно» латинська
си́нус македонська
Sínus німецька
sinus польська
šьja праслов’янська
си́нус російська
си́нус сербохорватська
sínus словацька
sínus словенська
ши́я українська
sinus чеська

ши́ти «скріплювати, з’єднувати ниткою за допомогою голки частини чого-небудь (тканини, шкіри і т. ін.)»

псл. šiti (‹ *si̯ū-);
споріднене з лит. siū́ti «шити», лтс. šūt «тс.», прус. schumeno «дратва», schutuan «нитки», schuwikis «швець», дінд. sīˊvуati «шиє», sуūman «шов, зв’язок», ос. xuyun «шити», гр. ϰασσύω «латаю, шевцюю» (атт. ϰανν-), ϰάσσῡμα «латання», лат. suō «шию, зшиваю», гот. siujan «шити», двн. siuwan «тс.», хет. šum(m)anza «мотузок»;
іє. *si̯ū- «зшивати (шкіру)»;
р. шить, бр. шыць, др. шити, п. szyć, ч. šíti, слц. šit’, вл. šić, нл. šyś, полаб. saidlü (‹ *šidlo) «шило», болг. ши́я «шию», м. шие «шиє», схв. ши̏ти, слн. šíti;
Фонетичні та словотвірні варіанти

впро́шив «за допомогою прошивання» (присл.)
зо́-шит
зшилити «вип’ятити, стиснувши в одну точку» (губи)
зши́ток
о́бшивка
обшивня́ «рід човна»
о́бшийка «облямівка, кайма; комір»
обшиття́
перешиття́
підо́шва
підошо́вний
пі́шва
піше́вка
пі́шивка
пошиття́
при́шви (мн.; одн. при́шва)
приши́вка «малий комір чоловічої сорочки»
пришиття́
про́шва
прошива́льний
прошива́льник
про́шивень
проши́вка «прошиття»
про́шивка «вишитий комір СУМ; малий комір чоловічої сорочки; облямівка, кайма Нед»
прошивни́й
проши́тво «смужки як прикраси на підборах жіночих чобіт»
прошиття́
шийба́ «шиття»
шийкий «пронизливий»
ши́ло
ши́луватий «такий, що звужується до кінця, як шило»
ши́ль-ник «той, що виробляє шила»
ши́ль-ник «Anobium» (ент.)
шильцьова́тий «такий, що має форму шила»
шильча́стий «подібний до шила»
шитво́
ши́тися
шиті́нка «шиття і вишивання»
ши́тінки «шиття; візерунки»
ши́тки «шиття, вишивання»
шиток «робота, пов’язана з шиттям; знаряддя до шиття»
шиття́
шитьба́ «шиття; шов»
ші́ло «ніж, яким колють свиней; колодій»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ϰανν- аттічний
шыць білоруська
ши́я «шию» болгарська
šić верхньолужицька
siujan «шити» готська
ϰασσύω «латаю, шевцюю» (атт. ϰανν-) грецька
ϰάσσῡμα «латання» грецька
siuwan «тс.» давньоверхньонімецька
sīˊvуati «шиє» давньоіндійська
sуūman «шов, зв’язок» давньоіндійська
шити давньоруська
*si̯ū- «зшивати (шкіру)» індоєвропейська
suō «шию, зшиваю» латинська
šūt «тс.» латиська
siū́ti «шити» литовська
шие «шиє» македонська
šyś нижньолужицька
xuyun «шити» осетинська
saidlü «шило» (‹ *šidlo) полабська
*šidlo полабська
szyć польська
šiti (‹ *si̯ū-) праслов’янська
*si̯ū- праслов’янська
schumeno «дратва» прусська
schutuan «нитки» прусська
schuwikis «швець» прусська
шить російська
ти сербохорватська
šit' словацька
šíti словенська
šum(m)anza «мотузок» хетська
šíti чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України