ШИЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ши́я «частина тіла людини і більшості тварин, що з’єднує голову з тулубом»
малоймовірні пов’язання з лат. sinus (-ūs) «вигин; затока; живіт, лоно», алб. ǵį (ǵiri) «груди, перса» (Wiedemann BB 27, 261), лит. skujà «шишка» (Brückner 560);
може розглядатися також як слово субстратного походження (зокрема, фіно-угорського, пор. мар. šüj, šü «шия» з його відповідниками – фін. sepä, саам. čæve, комі сьылі, хант. säwǝl, манс. sǝp «тс.», морд. s’iv’e «комір»);
можливо, праслов’янський новотвір, похідний від šiti, укр. ши́ти (як семантичну паралель пор. в’яз, в’я́зи (анат.), що пов’язується з в’яза́ти);
не зовсім ясне, певних позаслов’янських відповідників не має;
псл. šija;
р. ше́я, бр. шы́я, др. шия, п. szyja, ч. šíje, слц. вл. šija, нл. šyja, болг. ши́я, м. шиja, схв. ши̏ja, слн. šíja, стсл. шиа;
Фонетичні та словотвірні варіанти
заши́йний
заши́йник
«потиличник»
заши́йок
наше́йник
наше́льник
наши́йник
«ошийник; нашийний ланцюжок»
наши́йниця
«намисто»
наши́йок
«краватка»
наши́льник
«тс.»
оше́йник
«комір»
оши́йник
«нашийник; потиличник»
ошийок
«частина тіла в худоби»
переши́йок
підши́йка
«нижня частина ярма (для волів)»
підши́йник
підши́йок
уши́йка
«потилиця»
уши́йок
«шкіра на потилиці; перешийок, загалом вузька частина чогось, що з’єднує дві більші частини»
ши́їсько
ший
«наказ волові підставляти шию для ярма»
(виг.)
ши́йка
«вузька частина посудини (пляшки та ін.); [задня частина люльки, куди вставляють цибух; нижня частина веретена]»
ши́йний
шия́ка
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ǵį «груди, перса» (ǵiri)(Wiedemann BB 27, 261) | албанська |
| ǵiri | албанська |
| шы́я | білоруська |
| ши́я | болгарська |
| šija | верхньолужицька |
| шия | давньоруська |
| сьылі | комі-зирянська |
| sinus «вигин; затока; живіт, лоно» (-ūs) | латинська |
| skujà «шишка» | литовська |
| шиja | македонська |
| sǝp «тс.» | мансійська |
| šüj | марійська |
| šü «шия» | марійська |
| s'iv'e «комір» | мордовська |
| šyja | нижньолужицька |
| szyja | польська |
| šiti | праслов’янська |
| šija | праслов’янська |
| ше́я | російська |
| čæve | саамська |
| ши̏ja | сербохорватська |
| šija | словацька |
| šíja | словенська |
| шиа | старослов’янська |
| ши́ти | українська |
| sepä | фінська |
| säwǝl | хантийська |
| šíje | чеська |
наши́льник «ремінь або ланцюг, що йде від хомута до переднього кінця дишла»
запозичення з польської мови;
п. naszelnik, [naszyjnik], ст. naszejnik «тс.» утворене від szla «шлея», szelka «шлейка»;
у результаті деетимологізації зазнало зближення зі словом ши́я, п. szyja;
р. наши́льник, бр. нашы́льнік;
Фонетичні та словотвірні варіанти
наша́лник
«вид кінської збруї, один кінець якої зачеплений за дишель, другий -- за шию коня»
наше́йник
«тс.»
нашельник
наши́йник
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| нашы́льнік | білоруська |
| naszelnik | польська |
| szyja | польська |
| наши́льник | російська |
| naszyjnik | ? |
| naszejnik «тс.» | ? |
| szla «шлея» | ? |
| szelka «шлейка» | ? |
| ши́я | ? |
си́нус
лат. sinus «кривизна, вигин, складка, пазуха, груди, лоно» зіставляється з алб. ǵiri (основа ǵin-) «груди, лоно, материнське лоно», непевно також з псл. šьja, укр. ши́я;
запозичено з латинської мови, очевидно, через російську і, можливо, німецьку (н. Sínus);
р. болг. м. схв. си́нус, бр. сі́нус, п. ч. вл. sinus, слц. слн. sínus;
Фонетичні та словотвірні варіанти
синусо́їда
синусоїда́льний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ǵiri «груди, лоно, материнське лоно» (основа ǵin-) | албанська |
| сі́нус | білоруська |
| си́нус | болгарська |
| sinus | верхньолужицька |
| sinus «кривизна, вигин, складка, пазуха, груди, лоно» | латинська |
| си́нус | македонська |
| Sínus | німецька |
| sinus | польська |
| šьja | праслов’янська |
| си́нус | російська |
| си́нус | сербохорватська |
| sínus | словацька |
| sínus | словенська |
| ши́я | українська |
| sinus | чеська |
ши́ти «скріплювати, з’єднувати ниткою за допомогою голки частини чого-небудь (тканини, шкіри і т. ін.)»
псл. šiti (‹ *si̯ū-);
споріднене з лит. siū́ti «шити», лтс. šūt «тс.», прус. schumeno «дратва», schutuan «нитки», schuwikis «швець», дінд. sīˊvуati «шиє», sуūman «шов, зв’язок», ос. xuyun «шити», гр. ϰασσύω «латаю, шевцюю» (атт. ϰανν-), ϰάσσῡμα «латання», лат. suō «шию, зшиваю», гот. siujan «шити», двн. siuwan «тс.», хет. šum(m)anza «мотузок»;
іє. *si̯ū- «зшивати (шкіру)»;
р. шить, бр. шыць, др. шити, п. szyć, ч. šíti, слц. šit’, вл. šić, нл. šyś, полаб. saidlü (‹ *šidlo) «шило», болг. ши́я «шию», м. шие «шиє», схв. ши̏ти, слн. šíti;
Фонетичні та словотвірні варіанти
впро́шив
«за допомогою прошивання»
(присл.)
зо́-шит
зшилити
«вип’ятити, стиснувши в одну точку»
(губи)
зши́ток
о́бшивка
обшивня́
«рід човна»
о́бшийка
«облямівка, кайма; комір»
обшиття́
перешиття́
підо́шва
підошо́вний
пі́шва
піше́вка
пі́шивка
пошиття́
при́шви
(мн.; одн. при́шва)
приши́вка
«малий комір чоловічої сорочки»
пришиття́
про́шва
прошива́льний
прошива́льник
про́шивень
проши́вка
«прошиття»
про́шивка
«вишитий комір СУМ; малий комір чоловічої сорочки; облямівка, кайма Нед»
прошивни́й
проши́тво
«смужки як прикраси на підборах жіночих чобіт»
прошиття́
шийба́
«шиття»
шийкий
«пронизливий»
ши́ло
ши́луватий
«такий, що звужується до кінця, як шило»
ши́ль-ник
«той, що виробляє шила»
ши́ль-ник
«Anobium»
(ент.)
шильцьова́тий
«такий, що має форму шила»
шильча́стий
«подібний до шила»
шитво́
ши́тися
шиті́нка
«шиття і вишивання»
ши́тінки
«шиття; візерунки»
ши́тки
«шиття, вишивання»
шиток
«робота, пов’язана з шиттям; знаряддя до шиття»
шиття́
шитьба́
«шиття; шов»
ші́ло
«ніж, яким колють свиней; колодій»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ϰανν- | аттічний |
| шыць | білоруська |
| ши́я «шию» | болгарська |
| šić | верхньолужицька |
| siujan «шити» | готська |
| ϰασσύω «латаю, шевцюю» (атт. ϰανν-) | грецька |
| ϰάσσῡμα «латання» | грецька |
| siuwan «тс.» | давньоверхньонімецька |
| sīˊvуati «шиє» | давньоіндійська |
| sуūman «шов, зв’язок» | давньоіндійська |
| шити | давньоруська |
| *si̯ū- «зшивати (шкіру)» | індоєвропейська |
| suō «шию, зшиваю» | латинська |
| šūt «тс.» | латиська |
| siū́ti «шити» | литовська |
| шие «шиє» | македонська |
| šyś | нижньолужицька |
| xuyun «шити» | осетинська |
| saidlü «шило» (‹ *šidlo) | полабська |
| *šidlo | полабська |
| szyć | польська |
| šiti (‹ *si̯ū-) | праслов’янська |
| *si̯ū- | праслов’янська |
| schumeno «дратва» | прусська |
| schutuan «нитки» | прусська |
| schuwikis «швець» | прусська |
| шить | російська |
| ти | сербохорватська |
| šit' | словацька |
| šíti | словенська |
| šum(m)anza «мотузок» | хетська |
| šíti | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України