ШИБНУТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

шиба́ти «ударяти, кидати (також переносно); кидатися, метатися; бути подібним (до когось)»

псл. šibati «ударяти; кидати»;
споріднене з гот. (af)skiuban «відкидати», двн. scioban, н. schieben «рухати»;
іє. *skeu̯b-;
до того самого індоєвропейського кореня з іншим ступенем вокалізму *skūb- зводиться псл. xybati «тс.», укр. [хиба́ти] «хитати»;
менш вірогідні зіставлення з дінд. kṣipáti «кидає», kṣiprás «швидкий», ав. xšviwra-, xšōiwra- «тс.» (Mayrhofer I 289), з двн. sweifan «махати», дісл. sveipa «кидати» (Тоrр 555) або з псл. *šubati «ударяти» як наслідок контамінації псл. šibati з chybati «хитати» (Ильинский РФВ 61, 232);
семантично не обґрунтоване пов’язання з лит. paskybaĩ «поперек», лтс. šķībs «косий», н. schief «тс.» (Schuster-Šewc 1434);
р. шиба́ть «бити; кидати, стріляти», бр. шыба́ць «кидати», др. шибение «грім, громовий удар», п. [szybać] «бити, вдаряти», ч. [šibati] «хльоскати, стібати», слц. šibat’ «тс.», вл. šiba «різка», нл. šyba «тс.», болг. ши́бам «б’ю, хльоскаю, стібаю (батогом, палицею); сильно дму (про вітер); сильно йду (про дощ, сніг, град)», м. шиба «хльоскає, б’є», схв. ши̏бати «бити різками; хльоскати», слн. šíbati «бити різкою», стсл. шибати «бити батогом, стібати, хльоскати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

за́шибка «засувка, заслінка»
навідши́бі
нао́дшибі «окремо, осторонь»
недо́шибок «скинутий у могилу ще живим»
оши́ба́ти «охоплювати»
пере́шиб «просівання через грохот» (гірн.)
по́шиб «враження»
по́шибка «пошесть; епілепсія»
при́шиб «при-становище, затишне місце; причал»
приши́ба «дурило»
приши́бений «дурний; недоумкуватий»
приши́бе́нний «гульвіса»
про́шиб «простріл» (мед.)
ушиба́ти «ранити»
шаба́ть
шебену́ти «штрикнути»
шиб «спосіб, вид, постать»
ши́бавий «той, хто ходить туди й назад»
шиба́к «великий яструб, Accipiter gentilis L.» (орн.)
ши́ба́лка «праща, довга вірьовка з роздвоєнням посередині; гнучкий прутик»
шибани́на «ходіння взад-уперед»
шиба́т
ши́ба́тися «кидатися, метатися; товктися в хаті, бешкетувати»
шиба́ть «кидати; підкидати, трясти»
шибка́й «швидкий, рвучкий»
ши́бнем «з розмаху, з розгону»
шибну́ти «падати; потягти (когось на якийсь учинок)» (безос.)
шибсти «(чимось) відгонити Нед; (до когось) бути подібним ВеЗн»
шибу́чий «той, що б’є в ніс»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
xšviwra- авестійська
xšōiwra- «тс.» авестійська
шыба́ць «кидати» білоруська
ши́бам «б’ю, хльоскаю, стібаю (батогом, палицею); сильно дму (про вітер); сильно йду (про дощ, сніг, град)» болгарська
šiba «різка» верхньолужицька
(af)skiuban «відкидати» готська
scioban давньоверхньонімецька
sweifan «махати» давньоверхньонімецька
kṣipáti «кидає» давньоіндійська
kṣiprás «швидкий» давньоіндійська
sveipa «кидати» давньоісландська
шибение «грім, громовий удар» давньоруська
*skeu̯b- індоєвропейська
*skūb- індоєвропейська
šķībs «косий» латиська
paskybaĩ «поперек» литовська
шиба «хльоскає, б’є» македонська
šyba «тс.» нижньолужицька
schieben «рухати» німецька
schief «тс.» німецька
szybać «бити, вдаряти» польська
šibati «ударяти; кидати» праслов’янська
xybati «тс.» праслов’янська
*šubati «ударяти» праслов’янська
šibati «хитати» праслов’янська
chybati праслов’янська
ши̏бати «бити різками; хльоскати» сербохорватська
šibat' «тс.» словацька
šíbati «бити різкою» словенська
шибати «бити батогом, стібати, хльоскати» старослов’янська
хиба́ти «хитати» українська
šibati «хльоскати, стібати» чеська
шиба́ть «бити; кидати, стріляти» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України