ШЕМРІТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ше́мра́ти «шарудіти, шелестіти; [кишіти ВеЛ; свербіти ВеНЗн; ремствувати Пі, Бі]»
псл. [*šьmьrаtі] звуконаслідувального походження;
можливо, споріднене з [шемета́ти] «кидати, шпурляти», [шамота́ти] «смикати», шамотня́ «шелест, шурхіт; метушня»;
бр. шамрэ́ць «шелестіти», п. szemrać «шелестіти; дзюрчати; ремствувати», szmer «шелест; дзюрчання», нл. šemriś «неспокійно снувати; вовтузитися, шуміти (особливо про дітей); неспокійно рухатися, кишіти; мерехтіти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шемр
«бурмотіння, шепіт, неясний гомін; дзюрчання»
шемрати
«ремствувати»
(XVII--XVIII ст.)
ше́мріт
«тс.»
ше́мріти
«шарудіти, шелестіти»
шемті́ти
«шарудіти; кишіти»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шамрэ́ць «шелестіти» | білоруська |
| šemriś «неспокійно снувати; вовтузитися, шуміти (особливо про дітей); неспокійно рухатися, кишіти; мерехтіти» | нижньолужицька |
| szemrać «шелестіти; дзюрчати; ремствувати»«шелест; дзюрчання» | польська |
| szmer «шелестіти; дзюрчати; ремствувати»«шелест; дзюрчання» | польська |
| *šьmьrаtі | праслов’янська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України