ШЕЛЕСТІТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

ше́лест

псл. šelestъ, суфіксальне утворення від *šel- «шуміти, шелестіти», спорідненого з шересті́ти (від варіанта *šer-), і ховст «глухий шум» (з *xъl̥stъ);
(‹ псл. форми *šel- і *xъl̥-, що становлять собою різні ступені того самого звуконаслідувального кореня);
р. ше́лест, бр. шалясце́нне, п. szelest, ч. слц. šelеst, слн. šelèst;
Фонетичні та словотвірні варіанти

пошеле́сник «мішок із соломою»
шелесна́тий «густолистий, шелестливий»
шеле́снути
шелесті́вка «приголосна»
шелесті́ти
шелестки́й
шелестли́вий
шеле́сть (виг.)
шеле́сь (виг.)
ше́лех «шелест»
шелехну́ти «зникнути»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
шалясце́нне білоруська
szelest польська
šelestъ праслов’янська
*šel- «шуміти, шелестіти» праслов’янська
шересті́ти *šer- праслов’янська
*x<SUP>ъ</SUP>l̥stъ «глухий шум» праслов’янська
ше́лест російська
šelеst словацька
šelèst словенська
šelеst чеська
ховст «глухий шум» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України