ШАТАТИСЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. *šętati (sę) (‹ *ksent-);

зіставлялося з гот. sinþs «хід; раз», двн. sinnan «вирушати; прагнути; помишляти», ірл. sét «дорога» (Zupitza BB 25, 94), а також з гр. ϰεννέω «колоти», кімр. cethr «цвях», корн. kenter «тс.» (Младенов 693);

висловлювалася думка про похо-дження псл. *šętati з *sętati, яке пов’язу- ється з лит. žеñgti «крокувати» (Machek ESJČ 603), однак вона, як і припущення про зв’язок із псл. *хętati, укр. ху́ткий (КЭСРЯ 502), непереконлива;

викликає сумнів і зіставлення з лит. skàstі «плигати» (Machek Slavia 16, 217);

р. шата́ться «вештатися; хитатися», др. шататися «блукати; хвилювати; бути зарозумілим», ч. šátati «рухати», болг. шѐтам «клопотатися по дому; тинятися, вештатися», м. шета «гуляти; водити на прогулянку», слн. šetati se «тс.»;

не зовсім ясне;

можливо, експресивне утворення, що виникло на основі семантично й фонетично близьких шата́тися і шля́тися;

утворене від запозиченого з угорської мови sánta «кульгавий», пов’язаного з sántítni «кульгати», ст. sántálni «тс.», що є словами слов’янського походження, які споріднені з укр. шата́тися;

мабуть, пов’язане з ч. šant «омана, брехня», šantala «шахрай, пройдисвіт», що походять від експресивного дієслова šantat «хитатися», утвореного від ст. šatati «тс.», яке етимологічно пов’язане з укр. шата́тися;

слц. šanta «пустощі»;