ШАРПАК — ЕТИМОЛОГІЯ

ша́рпа́ти «тягти, смикати»

очевидно, звуконаслідувальне утворення, пов’язане з подібними українськими і взагалі слов’янськими звукозображувальними словами з кореневими приголосними ш-р(-) при різних розширювачах приголосних основи і різноманітному вокалізмі кореня типу шар-ити, шар-к-ати, шер-х-отіти, шур-х-отіти, пор. також р. шорк-ать, шорох;
з огляду на це сумнівними видаються спроби розглядати слова як запозичення з неслов’янських мов – через польську мову від свн. scharben «різати, скребти» (Фасмер IV 411; Преобр. II, вып. последний 90), із свн. форми scharpen «тс.» (Черных 203), так само, як і пошуки зв’язків з лат. carpō «зриваю» (Горяев 419);
р. [ша́рпать] «рвати, смикати», бр. ша́рпаць, п. szarpać, слц. šarpat’ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

обша́рпанець «обідранець»
оша́рпанець «тс.»
ошарпну́ти «поранити»
пошарпу́шка «докучлива ломота, біль»
пошарпу́шки «смикання в різні боки»
ша́р-патися «смикатися; [рватися на шматки Пі]»
шарп (виг.)
шарпа́к «обідранець»
шарпани́на «шарпання; дрантя»
шарпа́тий «обірваний, обдертий»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ша́рпаць білоруська
carpō «зриваю» латинська
szarpać польська
шорк-ать російська
шорох російська
ша́рпать «рвати, смикати» російська
scharben «різати, скребти» середньоверхньнімецька
šarpat' «тс.» словацька

харпа́к «бідняк, злидар»

похідне утворення від ха́рий «гидкий, бридкий» ‹ псл. xarъjü «поганий, старий»;
до словотвору пор. кріпа́к, шарпа́к і под;
Фонетичні та словотвірні варіанти

харпа́цтво
харпачи́на «тс.»
харпа́чити
харпачкува́ти «жити харпаком»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
xarъjü «поганий, старий» праслов’янська
ха́рий «гидкий, бридкий» ?
кріпа́к ?
шарпа́к ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України