ШАРПАК — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, звуконаслідувальне утворення, пов’язане з подібними українськими і взагалі слов’янськими звукозображувальними словами з кореневими приголосними ш-р(-) при різних розширювачах приголосних основи і різноманітному вокалізмі кореня типу шар-ити, шар-к-ати, шер-х-отіти, шур-х-отіти, пор. також р. шорк-ать, шорох;

з огляду на це сумнівними видаються спроби розглядати слова як запозичення з неслов’янських мов – через польську мову від свн. scharben «різати, скребти» (Фасмер IV 411; Преобр. II, вып. последний 90), із свн. форми scharpen «тс.» (Черных 203), так само, як і пошуки зв’язків з лат. carpō «зриваю» (Горяев 419);

р. [ша́рпать] «рвати, смикати», бр. ша́рпаць, п. szarpać, слц. šarpat’ «тс.»;

похідне утворення від ха́рий «гидкий, бридкий» ‹ псл. xarъjü «поганий, старий»;

до словотвору пор. кріпа́к, шарпа́к і под;