ШАРПАК — ЕТИМОЛОГІЯ
ша́рпа́ти «тягти, смикати»
очевидно, звуконаслідувальне утворення, пов’язане з подібними українськими і взагалі слов’янськими звукозображувальними словами з кореневими приголосними ш-р(-) при різних розширювачах приголосних основи і різноманітному вокалізмі кореня типу шар-ити, шар-к-ати, шер-х-отіти, шур-х-отіти, пор. також р. шорк-ать, шорох;
з огляду на це сумнівними видаються спроби розглядати слова як запозичення з неслов’янських мов – через польську мову від свн. scharben «різати, скребти» (Фасмер IV 411; Преобр. II, вып. последний 90), із свн. форми scharpen «тс.» (Черных 203), так само, як і пошуки зв’язків з лат. carpō «зриваю» (Горяев 419);
р. [ша́рпать] «рвати, смикати», бр. ша́рпаць, п. szarpać, слц. šarpat’ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
обша́рпанець
«обідранець»
оша́рпанець
«тс.»
ошарпну́ти
«поранити»
пошарпу́шка
«докучлива ломота, біль»
пошарпу́шки
«смикання в різні боки»
ша́р-патися
«смикатися; [рватися на шматки Пі]»
шарп
(виг.)
шарпа́к
«обідранець»
шарпани́на
«шарпання; дрантя»
шарпа́тий
«обірваний, обдертий»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ша́рпаць | білоруська |
carpō «зриваю» | латинська |
szarpać | польська |
шорк-ать | російська |
шорох | російська |
ша́рпать «рвати, смикати» | російська |
scharben «різати, скребти» | середньоверхньнімецька |
šarpat' «тс.» | словацька |
харпа́к «бідняк, злидар»
похідне утворення від ха́рий «гидкий, бридкий» ‹ псл. xarъjü «поганий, старий»;
до словотвору пор. кріпа́к, шарпа́к і под;
Фонетичні та словотвірні варіанти
харпа́цтво
харпачи́на
«тс.»
харпа́чити
харпачкува́ти
«жити харпаком»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
xarъjü «поганий, старий» | праслов’янська |
ха́рий «гидкий, бридкий» | ? |
кріпа́к | ? |
шарпа́к | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України