ШАРКАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ша́ркати «виконувати якусь дію (скребти, терти тощо), спричиняючи шерех, шарудіння; човгати ногами; вітаючи когось з особливою шанобливістю, робити рух однією ногою до другої»
утворене від звуконаслідувального шарк (пор. дзвя́кати від дзвяк);
р. ша́ркать, бр. ша́ркаць;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шарк
(виг., розм.)
ша́рк-нути
шарки́й
«проворний, швидкий»
шаркоті́ти
шарку́н
«той, хто ходить, шаркаючи ногами»
ша́рхати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ша́ркаць | білоруська |
| шарк (пор. дзвя́кати від дзвяк) | російська |
| ша́ркать | російська |
ша́рити «шукати навпомацки; обмацувати щось; старанно когось (щось) шукати»
дієслово звуконаслідувального походження, можливо, пов’язане з ша́ркати;
сумнівніші спроби пов’язати з н. scharren «скребти; рити, копати» (Горяев 418) і з р. шар «куля» (Брандт РФВ 24, 190);
р. ша́рить, слн. šáriti «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| scharren «скребти; рити, копати» | німецька |
| шар «куля» | російська |
| ша́рить | російська |
| šáriti «тс.» | словенська |
| ша́ркати | ? |
шарну́ти «тернути; штовх-нути; шаркнути (ногою) СУМ; [удари-ти; різонути] Нед» (розм.)
похідне від ша́ркати на позначення одноразової дії, що виникло в результаті випадіння -к- з форми шар(к)ну́ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шарну́тися
«тернутися»
(розм.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ша́ркати | ? |
| шар(к)ну́ти | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України