ШАРИ — ЕТИМОЛОГІЯ

припущення про праслов’янське похо-дження слова (Brückner 540) не обґрун-товане ні формально, ні семантично;

нвн. Schar (свн. schar, двн. skara) «на-товп, сила, купа; зграя (птахів), косяк (риб), велика кількість (низка) однорід-них предметів або істот» пов’язане з дісл. skari «загін», що споріднене з умбр. karu «частина», лат. carō «шматок м’яса; тіло», а також із псл. kora, укр. кора́;

запозичене з німецької мови (можливо, за посередництвом польської);

р. [шар] «схил покрівлі», п. [szar] «ряд (в’язок соломи або ґонти на даху)», ч. šar, слц. šiar «тс.»;

існує також припущення (Arnim ZfSlPh 9, 406) про те, що безпосереднім джерелом запозичення є тюрк. saryγ «білий; жовтий» (пор. укр. [шарґа́] «білий бик»);

пор. чув. сарла «фарбувати», дтюрк. sїr «фарба», sїrčї «художник», алт. туркм. каз. ккалп. тат. сырла «фарбувати», кирг. сырда, уйг. сирла «тс.», які пов’язуються з чув. сӑр, сӑрӑ «фарба», алт. каз. ккалп. ног. туркм. тат. сыр, узб. сир «тс.», уйг. сир «лак, глазур», пор. і монг. калм. шир «фарба»;

очевидно, давнє запозичення з тюркських мов;

спроба пов’язання з си́зий (Petersson BSl. Wortst. 28) викликає сумнів;

р. [ша́рить] «фарбувати, розписувати», др. шаръ «фарба, колір», болг. ша́ря «фарбую», м. шари «розмальовує», схв. ша́рати «розмальовувати, фарбувати», слн. šára «строкатість», šárаst «строкатий», стсл. шаръ «фарба»;

для української мови не виключене запо-зичення слова з російської мови;

спроба виведення з проміжного значення «*кругла пляма», що могло розвинутися з псл. šarъ «пляма; візерунок; колір», пор. цсл. шаръ «фарба» (Брандт РФВ 24, 190; Ильинский ИОРЯС 24/1, 136), або пов’язання з гр. χάρα (χάρη) «голова, обличчя; верховина», дінд. śíras «голова; верховина» (Горяев 419) непереконливі;

етимологічно не з’ясоване;

р. бр. шар, болг. (заст.) шар «геометрична куля; ядро; м’яч», м. шар «земна куля; м’яч», схв. ша̑р «земна куля»;

очевидно, утворення, що виникло лексико-семантичним способом від шар¹;

щодо можливості семантичного розвитку пор. співвідношення значень слова круг «коло» і «ділянка певної площини (зокрема, поля)»;

п. [szar] «верства»;

очевидно, фо-нетичний варіант слова [ша́рга] «сира буряна погода» (див.);

експресивне утво-рення звуконаслідувального походження;

р. шара́х «шарах», бр. шара́хацца «шарахатися»;

запозичення з угорської мови;

уг. sárga «жовтий; блідий; (про масть) каштановий, буланий», sár (заст.) «тс.» запозичене з давньо-тюркської мови, пор. чув. шурӑ, шур «білий», сарӑ «жовтий», а також кирг. каз. ккалп. ног. аз. тат. сары, тур. ст. sarı, уйг. серик, дтюрк. sarїγ «тс.», у мовах монгольської родини – монг. шар, бур. шара «жовтий»;

у деяких тюркських мовах (булгарській, давньочуваській, хозарській) у давні часи, очевидно, мало значення «жовтий» і «білий»;

ч. šarga «гнідий віл», схв. ша́рга «перістий віл (часто як прізвисько)»;

сумнівніші спроби пов’язати з н. scharren «скребти; рити, копати» (Горяев 418) і з р. шар «куля» (Брандт РФВ 24, 190);

дієслово звуконаслідувального походження, можливо, пов’язане з ша́ркати;

р. ша́рить, слн. šáriti «тс.»;

звуконаслідувальні утворення, аналогічні до тара́х, тара́хнути, шара́х, шара́хнути (див.);

розглядалося також як складне слово, утворене з дієслів ша́рить і мы́кать (Даль IV 629; Савинов РФВ 21, 34), пов’язувалося з шарма́, ша́ром «даром» (Черных II 404, Вестник МГУ 4, 149–153);

пояснюється як фр. cher ami «любий друже» – із звернення солдатів наполеонівської армії до росіян (див. Фасмер IV 411, проти Черных II 404);

видозміна запозиченого з російської мови шаромы́жка «шахрай, волоцюга», шеромы́жка «тс.», пор. на шеромы́жку «обдурити»;