ШАМТІТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

шам (вигук на позначення човгання, тертя, невиразного мовлення, швидких і легких рухів із супровідним шумом)

звуконаслідувальне утворення;
припущення про зв’язок з р. хам (виг.) «про жадібне поїдання», укр. хамели́ти «насилу жувати» (Ильинский ИОРЯС 20/4, 174) сумнівне;
р. ша́мать (розм.) «їсти», ша́мкать «говорити невиразно», бр. [шам] «тихий шурхіт», [ша́маць] «викликати шурхіт», шамаце́ць «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ть «шелестіти; торохтіти»
ша́мати «шарудіти, шелестіти»
ша́мкати «говорити невиразно; (рідк.) шарудіти, шелестіти» (розм.)
шамки́й
шамоті́ти «шелестіти»
шамотня́ «шелест, шурхіт; метушня»
шамотня́ва «тс.»
шамті́ти
шамша́ «той, хто шамкає у розмові»
шамша́вий «шумний, шарудливий, шелестливий»
шамше́нко «син шамші»
шамши́ти «шамотіти»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
шам «тихий шурхіт» білоруська
ша́маць «викликати шурхіт» білоруська
шамаце́ць «тс.» білоруська
хам «про жадібне поїдання» (виг.) російська
ша́мать «їсти» (розм.) російська
ша́мкать «говорити невиразно» російська
хамели́ти «насилу жувати» українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України