ШАЛЬВАРИ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з іранських мов, яке до слов’ян, очевидно, проникло в різний час і різними шляхами: безпосередньо з давньоіранських мов – від ір. *šaravāra- (‹ *ščaravāra-) «штани» (шаровари бачимо ще на давніх зображеннях скіфів);

ця форма відбита в укр. [шарава́ри] і п. szarawary (звідки, очевидно, й ч. слц. šaravary);

форма шарова́ри, р. шарова́ры виникла, мабуть, як гіперизм, викликаний помилковим сприйняттям другого від початку слова -а- як з’єднувального -о- складного сло-ва, пор. р. водовоз і под;

пізніше запозичене через посередництво тюркських мов з новоперської, пор. нперс. šälvār «штани», тур. şalvаr «шаровари»;

в обох випадках під впливом слов’янських pluralia tantum типу штани́, череви́ки, но́жиці (на позначення предметів, що складаються з двох частин) слово на-було в слов’янських мовах множинної (у давнину двоїнної) форми;

припущення про походження турецької форми від нгр. σαράβαρα, σαράβαλλα, σϰρἀπάραι «шаровари» (Преобр. II, вып. последний 90) позбавлене підстав;

р. шарова́ры «шаровари», шальва́ры, бр. шарава́ры, п. szarawary, ст. (одн.) szarawara, ст. szalawary, рідк. szalwary, ч. šaravary, слц. šaravary, šarováry, болг. шалва́ри, м. шалвари, схв. ша̀лваре «тс.»;