ЧІПКИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
чі́па́ти «торкатися; турбувати; звертати увагу на щось; стосуватися когось (чогось)»
псл. čěpati «хапати; торкатися; зачіпати; згинати»;
разом із псл. čapati, укр. ча́пати і далі з capati, укр. [ця́пати], найвірогідніше, є експресивним словом звуконаслідувального походження (ЭССЯ 3, 171–172; 4, 17–18);
споріднене (радше типологічно, ніж генетично) з лат. саріō «беру», гр. ϰάπτω «хапаю, ковтаю»;
укр. і в чіпа́ти (як продовження давнішого h), очевидно, пізнішого походження;
р. [чепа́ть] «чiпляти; чіпати», бр. чапа́ць «торкатися; зачіпати, турбувати», п. czepiać (заст.) «чіпляти», czepiać się «чіплятися, хапатися», ч. [čepit] «бити», болг. [че́пя] «ламаю», м. чепка «порпається (про курку)», схв. че́пнути «наступити ногою»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
за́чеп
заче́па
«зачіпка; задирака»
зачепе́нда
«задирака»
зачіпа́льний
«збуджувальний»
зачіпе́нька
«привід»
за́чіпка
зачі́пливий
зачі́плювач
зачіпни́й
«наступальний»
за́чіпник
«задирака»
защипка
«застібка»
зчеп
зчі́пень
«з’єднання, зчеплення»
зчі́пка
зчі́плювач
зчіпля́к
«конгломерат, з’єднання, скупчення»
зчіпни́й
на перече́пі
«бути перешкодою»
(у виразі на перече́пі бу́ти)
навпо́чіпки
напо́чіпки
«зігнувши ноги в колінах і тримаючись на пальцях ніг»
(присл.)
невідче́пливий
о́чеп
«гак, жердина в колодязному журавлі, яка опускається в колодязь разом з відром, що до неї причіплене»
оче́па
«гак, за допомогою якого притягують до берега пліт»
о́чепка
о́чепка
«перев’язь, на якій носять торбину, коробку тощо»
перече́па
«перешкода, завада»
перечепи́ти
перечепля́ти
«перечіпляти; переривати (розмову)»
пере́чіпка
пі́дчіп
«підшипник, втулка»
підчі́пка
підчіпни́й
«підвішений, висячий»
підчі́пок
«підшипник»
по́чеп
«почіпка?»«сидіти на самому кінці»
(у виразі сиді́ти на по́чепі)
поче́пини
«надягання після весілля на молоду головного жіночого убору»
по́чепка
«мотузок, за допомогою якого гойдають колиску, вервечка; мотузок, на якому висить колиска; поворозка в кошику, який носиться за плечима»
по́чепки
«чотири мотузки, на яких підвішується колиска до стелі»
почепни́й
по́чіпка
по́чіпки
(переважно у виразі сиді́ти (сі́сти)(навпо́чіпки)
приче́па
«хвіртка; прибудова біля хати, повітки тощо»
причепи́лівка
«околиця села, побудована пізніше, новобудова»
при́чепка
«причіпка, зачіпка; підвіска, брелок»
приче́пливий
приче́пний
«причепливий»
причипе́нда
«причепа, настирлива, нав’язлива, набридлива людина»
при́чіп
при́чі́пка
причі́плювач
причіпни́й
причі́пни́й
«підвішений; (грам.) аглютинуючий»
причі́пний віз(ок)
«причіпний візок, вагон»
при́чі́пок
«щось причіплене до іншого, великого»
уче́пистий
«причепливий, нав’язливий»
цепйолка
«жердяне кріплення стріхи»
ціпля́нка
чепа́ти
«чіпати; звисати»
чеплянка
«ліпуха грозниста, Tragus racemosus Desf.»
(бот.)
чи́павка
«жердина на гребні даху»
чипа́ти
«чіпати»
чипу́га
«дереза, Сaragana frutescens DC.»
(бот.)
чіп'є
чіп'я
«очепа, крюк, за допомогою якого притягують пліт»
чі́па
«корч на річці, за який зачіпляють рибальські сітки»
чіпки́й
чіпля́нка
«ліпуха, Tragus Hall»
(бот.)
чіпля́ти
чіпни́й
«хваткий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чапа́ць «торкатися; зачіпати, турбувати» | білоруська |
| че́пя «ламаю» | болгарська |
| ϰάπτω «хапаю, ковтаю» | грецька |
| саріō «беру» | латинська |
| чепка «порпається (про курку)» | македонська |
| czepiać «чіпляти»«чіплятися, хапатися» (заст.) | польська |
| czepiać się «чіпляти»«чіплятися, хапатися» (заст.) | польська |
| čěpati «хапати; торкатися; зачіпати; згинати» | праслов’янська |
| čapati | праслов’янська |
| чепа́ть «чiпляти; чіпати» | російська |
| че́пнути «наступити ногою» | сербохорватська |
| ча́пати | українська |
| ця́пати | українська |
| чіпа́ти (як продовження давнішого h) | українська |
| čepit «бити» | чеська |
Ники́фор
через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької;
гр. Νικήφορος (букв. «побідоносець») складається з основνίκη «перемога» і φόρος «який несе», пов’язаного зφέρω «несу», спорідненим з дінд. bhárati «несе, приносить», лат. fero «несу», вірм. berem «тс.», псл. bьrati, укр. бра́ти;
р. Ники́фор, бр. Нічы́пар, др. Никифоръ, п. Nicefor, ч. Nikifor, слц. Nikefor, болг. Никифо́р, м. Никифор, схв. Нићифор, Никифор, цсл. Никифоръ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Ки́фір
(Ме)
Микихво́р
Нетифо́р
Никифор
(1467)
Ничи́пір
Нікіфоръ
«побѣдоносъ»
(1627)
Чі́пка
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Нічы́пар | білоруська |
| Никифо́р | болгарська |
| berem «тс.» | вірменська |
| Νικήφορος νίκη «перемога» (букв. «побідоносець») | грецька |
| φόρος «який несе» | грецька |
| φέρω «несу» | грецька |
| bhárati «несе, приносить» | давньоіндійська |
| Никифоръ | давньоруська |
| fero «несу» | латинська |
| Никифор | македонська |
| Nicefor | польська |
| bьrati | праслов’янська |
| Ники́фор | російська |
| Нићифор | сербохорватська |
| Никифор | сербохорватська |
| Nikefor | словацька |
| бра́ти | українська |
| Никифоръ | церковнослов’янська |
| Nikifor | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України