ЧІП — ЕТИМОЛОГІЯ

останнє припущення сумнівне з огляду на поширення слова в слов’янських мовах;

розглядалося як варіант псл. *ščер-/ščap- ( іє. *kē˘р-/ skē˘p- «різати, розщеплювати») (Sławski I 125; Sł. prasł. II 147–148) або як запозичення з н. Zapfen «затичка, пробка; цапфа, шип, втулка» (Львов ЭИРЯ II 9; Sł. wyr. obcych 131; Brückner 80; Richhardt 41; Holub–Kop. 91; Bern. I 143);

пропонувалося зближення з псл. čapati «чіпляти, хапати» (Machek ESJČ 97; ЭССЯ 4, 56–57);

загальноприйнятої етимології не має;

псл. čеръ;

р. [чоп] «виноградний сук; цвях у бочці, затичка, кран; кулак; зуб машинного колеса», бр. чоп «чан», п. czop «(у бочці) чіп; цапфа; шпунт; вайло, незграба», ч. čер «втулка, затичка; шип, цапфа», слц. čap, вл. čop, нл. cop, болг. м. чеп, схв. че̏п, слн. čèр «тс.»;

назва могла виникнути з огляду на те, що цей вид риби має на спині колючі плавці, які можуть чіплятися за предмети;

можливо, похідне від чіпля́тися;

р. бр. чоп, п. czop;

фонетичний варіант вигуку ці́ба (див.);

малопереконливе також пов’язання схв. ча́пак з дієсловом čapati «хапати» або іменником čȅp, [čȁp] «затичка, пробка», укр. чіп (Skok І 294);

Maxeк (ESJČ 106–107) реконструює первісну форму слова *čapoparogъ, де čapo- пов’язується з čapa «нога» (пор. ч. [čapa] «лапа, нога»), а parogъ є префіксальне утворення від rogъ «ріг», тобто первісно слово могло означати «(якийсь) ріг на нозі», що малоймовірно;

зі словосполучень типу за шпа́ри зайшло́ «за нігті зайшло (про біль)» в українській мові могли постати форми за́шпари, за́шпори і далі шпа́ри;

можливо, пов’язане зі шпа́ра «тріщина» (пор. вислів голова́ тріщи́ть), не виключений також зв’язок із ч. čpár «ніготь; нога», spár, špár, špára «пазур, кіготь», [spara] «нога», вл. spara, špara «пазур; кіготь», нл. špara «тс.; копито», схв. ча́пак «пазур, кіготь (птаха)», ча̏порак «клішня», цсл. (схв.) чьпарогъ «пазур, кіготь»;

не зовсім ясне;

у російській і польській мові, можливо, з української;

припускався також зв’язок із чіп «кілок, сук» (Bern. I 143; Соболевский РФВ 64, 171);

утворення, пов’язане з дієсловом чепи́ти(ся), первісне значення «те, за що тримається орач»;

р. чепы́га, [чапы́га] «ручка плуга», [чапи́га] «дерев’яний склад плуга», [чепи́га, чепы́га] «дерев’яна частина плуга», [чипи́га] «дерев’яний плуг», п. czepigi, [capiga, czapiga, cepiga, cepiha, czepyhy] «чепіги(га)»;

очевидно, утворене від чіп «дерев’яна затичка в бочці (у шинку)»;

похідне утворення від чіп, пор. р. чоп «виноградний сук»;