ЧХНУЛА — ЕТИМОЛОГІЯ

зчо́хом «з лишком, з достатком»

прислівникове утворення від незасвідченого іменника чох (‹чхну́ти);
можливо, первісне значення було пов’язане з чиханиям від нюхання тютюну;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
чох (‹чхну́ти) ?
чхну́ти ?

ча́хнути «хиріти, марніти; холонути»

зближувалося також з лит. kašėˊti «хиріти, сохнути, марніти» (Machek Recherches 29);
менш імовірні інші зіставлення: з гр. ϰάγϰανος «висохлий, сухий», лит. keñkti «вадити, шкодити» (Petersson AfSlPh 34, 379; Ильинский РФВ 70, 266–267), з н. hager «худий, виснажений» (Bern. I 133) або з ча́діти (Machek LP 1953/4, 121);
можливо, виникло на основі незасвідченого сх.-сл. *čaznǫti (‹*čеznǫti), укр. че́знути «щезати, зникати; [гинути, помирати]» (походження звука х замість з аналогічне до заміни с звуком х: жах при р. (у)жас, укр. тряхну́титрясти́);
не зовсім ясне;
р. ча́хнуть «чахнути», бр. ча́хнуць «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́чахлий «охололий, остиглий»
причаха́ти «гаснути, в’янути»
ча́хлий «хирлявий, змарнілий»
чахо́тка «сухоти»
чахо́то́чний «сухотний»
че́хнути
чхну́ти «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ча́хнуць «тс.» білоруська
ϰάγϰανος «висохлий, сухий» грецька
kašėˊti «хиріти, сохнути, марніти» литовська
keñkti «вадити, шкодити» литовська
hager «худий, виснажений» німецька
ча́хнуть «чахнути» російська
че́знути «щезати, зникати; [гинути, помирати]» (походження звука х замість з аналогічне до заміни с звуком х: жах при р. (у) українська
тряхну́ти українська
трясти́ українська
ча́діти ?
*čaznǫti (‹*čеznǫti) ?
жас ?

чха́ти «мимоволі судорожно видихати повітря носом і ротом, видаючи різкі звуки (при подразненні носоглотки); не визнавати, зневажати СУМ; випорожняти(ся) Бі; насилу йти, їхати, тягтися Г»

псл. čьxati «тс.», čixati (на позначення багаторазовості дії);
форма čьxati вважається вторинною щодо čixati (ЭССЯ 4, 110);
звуконаслідувальне утворення так само, як і синонімічне псл. kyxati «чхати», kъxnǫti «чхнути»;
близькі за звучанням і значенням індоєвропейські утворення (напр., дінд. chikkā «чихання») як звуконаслідувальні виникли паралельно, незалежно від праслов’янського, отже, виведення його з іє. *kis/kus- (Shevelov Prehistory 100) позбавлене підстав;
р. чиха́ть «чхати», [чхать], бр. чхаць, др. чьхъ «чхання», п. (ст., діал.) czchać «чхати», ч. [čejchnout] «чхнути», вл. čichać «чхати», нл. [tśichaś] «тс.», болг. [чи́хам] «чхаю», слн. [číhati] «чхати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

чи́хавка «чихання»
чиха́льний «чхальний» (рідк.)
чи́ха́ти «чхати» (рідк.)
чха́льний
чхну́ти
чхун «той, хто часто чхає; [той, хто часто випорожняється; язичник Бі]» (розм.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
чхаць білоруська
чи́хам «чхаю» болгарська
čichać «чхати» верхньолужицька
чьхъ «чхання» давньоруська
*kis/kus- індоєвропейська
tśichaś «тс.» нижньолужицька
czchać «чхати» (ст., діал.) польська
čьxati «тс.» праслов’янська
kyxati «чхати» праслов’янська
чиха́ть «чхати» російська
číhati «чхати» словенська
чхать українська
čejchnout «чхнути» чеська
čixati (на позначення багаторазовості дії) ?
kъxnǫti «чхнути» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України