ЧУТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
чу́ти «сприймати звуки за допомогою органів слуху; мати слух; відчувати; виявляти, розпізнавати когось, щось за допомогою органів нюху»
псл. čuti «діставати чуттєвих вражень; усвідомлювати, розуміти, стежити; не спати, пильнувати» продовжує іє. *kеu̯-i̯- «звертати увагу, спостерігати, діставати чуттєві враження (дотикові, нюхові, слухові, зорові)»;
споріднене з ав. čǝvīšī «(я) сподівався», дінд. kavī- «ясновидець, мудрець», ākúvatē «має намір», гр. ϰοέω (*kou̯ei̯ō) «помічаю», лат. caveō «стережуся, не сплю»;
із розширювачем -s- має відповідники в гр. ἀϰούω «чую», гот. hausjan «чути», двн. scouwōn «глядіти, дивитися», нім. schauen «тс.»;
р. чу́ять «почувати, відчувати, пізнавати чуттями, переважно нюхом», [чуть] «чути; нюхати; розуміти», бр. чуць «чути; відчувати запах», др. чути «відчувати; чути; знати», п. czuć «відчувати; передчувати, усвідомлювати; ст. не спати, пильнувати, бути чуйним; знати, думати; [чути]», ч. číti «відчувати (зокрема, запахи)», ст. čuti «тс.», [čut] «чути; діставати нюхових вражень; відчувати», слц. čut' «чути; відчувати; [відчувати запахи]», вл. čuć «відчувати; відчувати запахи, нюхати; діставати смакових вражень», нл. cuś «відчувати; мацати; помічати; відчувати нюхом», полаб. cają (cajěs) ‹ čujǫ (čuješь) «відчуваю (відчуваєш)», болг. чу́я «чую; слухаю; стережу, охороняю; доглядаю (когось)», м. чуе «почує», схв. чу̏ти «чути; відчувати», слн. čúti «чути, почути; не спати; стежити», стсл. чоути «відчувати, помічати, пізнавати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
занечу́лювати
«знеболювати»
занечу́яти
«стати глухим, втратити слух»
зачути́ти
«заповнити, заразити смердючим випаровуванням, чадом»
зачутюватися
«засмерджуватися»
надчутли́вий
недочува́ти
недочу́тний
«ледве чутний, тихий»
незчу́тися
нечува́лий
«нечуваний»
нечу́й
«чистий дух, геній»
(у словосполученні нечу́йа́нгіль)(?)
нечу́ть
«ледве чутний»
обезчувстві́ти
«знепритомніти»
очува́ти
очува́тись
«знаходитися»
очува́тися
очу́тися
«очуняти»
очу́ти́ти
очу́ти́тися
очуті́ти
«очутитися»
передчува́ти
передчу́ти
передчуття́
почува́ння
по́чу́тка
«чутка»
почутли́вий
почуттє́вий
почуття́
пречуття́
причува́тися
«бути ледве чутним; [прислуховуватися]»
при́чуйка
«вушний пір’ястий придаток (у сови)»
при́чулок
причутє́
«інстинкт»
причуття́
«передчуття»
прочува́ння
прочува́ти
прочу́й
«передчуття, прочуттÿ»
прочу́тися
счути́тися
«отямитися»
у́чут
«чутка, поголоска»
учу́тка
«тс.»
чу
«чуєш»
чува́лий
«чутий; про що вже чули»
чува́ти
«чути щось неодноразово; не спати, пильнувати»
чу́йка
«ухо; щупальце»
чуйко́
«ім’я казкового собаки»
чути́вий
«чутливий, зворушливий, патетичний»
чу́тий
чути́тельний
«чутливий»
чу́тити
«приводити до тями, опритомнювати, будити»
чу́тка
чутки́й
чутко́
«назва собаки»
чутко́м
«зовсім не бачити й не чути»
(у виразі ані видком не видати, ані чутком не чувати)
чутли́вий
чу́тни́й
«який сприймається органами слуху; відчутний, [чуйний, пильний; свідомий, у свідомості; який неприємно пахне, вонючий Нед]»
чутнісько
«добре чути»
чутні́ше
(порівняльний ступінь від чу́тно́)
чутня́
«сторожа, варта»
чуттє́вий
«здійснюваний за допомогою органів чуття; пов’язаний із задоволенням тілесного потягу»
чуття́
чу́ющий
«який чує, відчуває»
чювати
«чути (не раз)»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| čǝvīšī «(я) сподівався» | авестійська |
| чуць «чути; відчувати запах» | білоруська |
| чу́я «чую; слухаю; стережу, охороняю; доглядаю (когось)» | болгарська |
| čuć «відчувати; відчувати запахи, нюхати; діставати смакових вражень» | верхньолужицька |
| hausjan «чути» | готська |
| ϰοέω «помічаю» (*kou̯ei̯ō) | грецька |
| ἀϰούω «чую» | грецька |
| scouwōn «глядіти, дивитися» | давньоверхньонімецька |
| kavī- «ясновидець, мудрець» | давньоіндійська |
| чути «відчувати; чути; знати» | давньоруська |
| *kеu̯-i̯- «звертати увагу, спостерігати, діставати чуттєві враження (дотикові, нюхові, слухові, зорові)» | індоєвропейська |
| caveō «стережуся, не сплю» | латинська |
| чуе «почує» | македонська |
| cuś «відчувати; мацати; помічати; відчувати нюхом» | нижньолужицька |
| schauen «тс.» | німецька |
| cają ‹ čujǫ «відчуваю (відчуваєш)» (cajěs)(čuješь) | полабська |
| czuć «відчувати; передчувати, усвідомлювати; ст. не спати, пильнувати, бути чуйним; знати, думати; [чути]» | польська |
| čuti «діставати чуттєвих вражень; усвідомлювати, розуміти, стежити; не спати, пильнувати» | праслов’янська |
| чу́ять «почувати, відчувати, пізнавати чуттями, переважно нюхом» | російська |
| ти «чути; відчувати» | сербохорватська |
| čut' «чути; відчувати; [відчувати запахи]» | словацька |
| čúti «чути, почути; не спати; стежити» | словенська |
| чоути «відчувати, помічати, пізнавати» | старослов’янська |
| чуть «чути; нюхати; розуміти» | українська |
| čut «чути; діставати нюхових вражень; відчувати» | українська |
| číti «відчувати (зокрема, запахи)» | чеська |
| ākúvatē «має намір» | ? |
| -s- | ? |
| čuti «тс.» | ? |
навчу́нку «вголос»
результат злиття префікса нав- з основою чу-, псл. ču-, наявною в дієслові чу́ти, можливо, через стадію невідомого тепер іменника *чунка чи *учунка;
Фонетичні та словотвірні варіанти
навчу́ннє
«тс.; публічно»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ču- | праслов’янська |
| нав- | українська |
| чу- | українська |
| чу́ти | українська |
| *чунка | українська |
| *учунка | українська |
нечу́йві́тер «Hieracium L.; [котячі лапки дводомні, Antennaria dioica (L.) Gaertn. Mak; сухоцвіт, Gnaphalium L. Ж; цмин піщаний, Helichrysum arenarium DC. Mak; стокротки багаторічні, Bellis perennis L. Mak; залізняк бульбистий, Phlomis tuberosa L. Mak]» (бот.)
назва перенесена за різними ознаками схожості на інші рослини;
назва зумовлена тим, що нечуйвітер волохатий через свій невисокий ріст недоступний для дії вітрів;
складне утворення із заперечної частки не, дієслова чу́ти та іменника ві́тер;
р. [нечу́й-ве́тер] «нечуйвітер волохатий», бр. [нячуйвецер] «нечуйвітер», п. [nieczujwiecier], ст. nieczuj wiatr «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
нечуєвик
«котячі лапки дводомні»
нечуєвика
нечуївка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| нячуйвецер «нечуйвітер» | білоруська |
| nieczujwiecier | польська |
| nieczuj wiatr «тс.» | польська |
| нечу́й-ве́тер «нечуйвітер волохатий» | російська |
| не | українська |
| чу́ти | українська |
| ві́тер | українська |
ніче́в'я «нікчемність; бездіяльність»
не зовсім ясне;
реконструюється псл. *nečevenьjе, nečevelь «безпам’ятність, непритомність» і пов’язується з дієсловом чу́ти (Меркулова Этимология 1977, 88–92; Бі 244; Даль ІІ 542);
очевидно, помилкове пов’язання (Німчук Мовозн. 1971/3, 16) із займенником [нич] (др. ничь) «ніщо»;
р. [ниче́вли] «непритомність, забуття», [нечи́виль, нецывиль, неце́велье, нечи́вели] «тс.», бр. [нячы́віль] «несподівана біда», [ніче́віль] «бідність, убогість», др. нецевелие «непритомність, забуття», нецевение «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
з
«з нічого»
з
«тс.»
знече́в'я
«несподівано»
знечи́вья
«несподівано, раптово»
зніче́в'я
«від нічого робити; здуру; несподівано; ні з того, ні з сього»
нечи́вье
«несподіваність, раптовість»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| нячы́віль «несподівана біда» | білоруська |
| ніче́віль «бідність, убогість» | білоруська |
| ничь | давньоруська |
| нецевелие «непритомність, забуття» | давньоруська |
| нецевение «тс.» | давньоруська |
| *nečevenьjе | праслов’янська |
| nečevelь | праслов’янська |
| ниче́вли «непритомність, забуття» | російська |
| нечи́виль | російська |
| нецывиль | російська |
| неце́велье | російська |
| нечи́вели «тс.» | російська |
| чу́ти | українська |
| нич «ніщо» (др. ничь) | українська |
ша́на́ «почуття поваги; пошана»
свн. schônen «берегти» (нвн. schonen «щадити, берегти, шанувати») пов’язується з свн. schœne (нвн. schön «прекрасний, гарний, приємний»), спорідненим із снн. schöne, двн. днн. skōni, снідерл. scōne, гол. schoon, дфриз. skēne, дангл. sсīene «тс.», англ. sheen «блискучий», гот. *skaun(ei)s «приємний, вродливий», які зводяться до іє. *(s)keu-/ (s)kēu- «відчувати, примічати, звертати увагу», що його продовжує також псл. čuti, укр. чу́ти;
запозичене через польське посередництво із середньоверхньонімецької мови;
р. [шано(у)ва́ть] «любити, поважати», бр. шанава́ць «берегти; шанувати», п. szanować «шанувати, берегти», ст. szоnować «тс.», слц. šanovat’ «дбайливо, бережно ставитися до чогось»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
поша́на
пошані́вок
пошано́вок
пошанува́ння
(рідк.)
пришано́вувати
«пригощати»
ушанува́ння
(вшанува́ння)
ушанува́ти
шане́бний
шані́бний
«тс.»
шанівни́й
шано́ба
шанобли́вий
шано́бний
шанова́ти
«шанувати; (ірон.) ганити»
шанова́тися
«бути порядним; берегтися»
шанови́тий
шановли́вий
«шановний»
шано́вний
шано́вник
«шанувальник»
шано́вниця
«шанувальниця»
шанува́льник
шанува́тель
шанува́ти
«поважати; [жалувати] ВеУг»
шанува́тися
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| sheen «блискучий» | англійська |
| шанава́ць «берегти; шанувати» | білоруська |
| schoon | голландська |
| *skaun(ei)s «приємний, вродливий» | готська |
| sсīene «тс.» | давньоанглійська |
| skōni | давньоверхньонімецька |
| skōni | давньонижньонімецька |
| skēne | давньофризька |
| *(s)keu- «відчувати, примічати, звертати увагу» (s)kēu- | індоєвропейська |
| (s)kēu- «відчувати, примічати, звертати увагу» | індоєвропейська |
| schonen «щадити, берегти, шанувати» | нововерхньонімецька |
| schön «прекрасний, гарний, приємний» | нововерхньонімецька |
| szanować «шанувати, берегти» | польська |
| szоnować «тс.» (ст.) | польська |
| čuti | праслов’янська |
| шано(у)ва́ть «любити, поважати» | російська |
| schônen «берегти» (нвн. schonen «щадити, берегти, шанувати») | середньоверхньнімецька |
| schœne (нвн. schön «прекрасний, гарний, приємний») | середньоверхньнімецька |
| schöne | середньонижньонімецька |
| scōne | середньонідерландська |
| šanovat' «дбайливо, бережно ставитися до чогось» | словацька |
| чу́ти | українська |
ча «тихше!»
результат експресивної видозміни семантично тотожного вигуку ша, можливо, під впливом слова чу́ти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ша | ? |
| чу́ти | ? |
чва́нитися «пишатися, бундючитися»
найвірогідніше виведення псл. [čьvaniti sę] від пасивного дієприкметника мин. ч. čьvanъ, пов’язаного із незбереженим дієсловом *čьvati «розбухати, надиматися» (іє. *k῀uu̯ei̯ō «розбухаю, надимаюся»), спорідненого з гр. ϰυέω «вагітнію», дінд. śváyati «стає великим, сильним», śūna- «надутий, розрослий» (Потебня РФВ III 1880, 169–171; ЭССЯ 4, 178–179);
малоймовірне зближення (Bern. I 175) з čuti, укр. чу́ти або припущення (Фасмер IV 321) про звуконаслідувальне походження слова;
менш вірогідне пов’язання (Sławski I 110) зі szczwany «цькований» (з семантичним розвитком: «цькований» → «досвідчений, спритний» → «зарозумілий, хвалькуватий») і з чьванъ, джбан із первісним значенням «надутий» (Brückner 68);
загальноприйнятої етимології не має;
р. чва́ниться «чванитися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́чванка
«вихваляння»
чванли́вець
«чванько»
чванли́вий
чванний
«пихатий, хвалькуватий»
чва́нство
чвань
чваньба́
чванька
«чванько»
чва́нько́
чванькови́тий
чванькува́тий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ϰυέω «вагітнію» | грецька |
| śváyati «стає великим, сильним» | давньоіндійська |
| čьvaniti sę | праслов’янська |
| чва́ниться «чванитися» | російська |
| чу́ти | українська |
| або припущення | українська |
| čьvanъ | чеська |
| čьvanъ | ? |
| *čьvati «розбухати, надиматися» (іє. *k῀uu̯ei̯ō «розбухаю, надимаюся») | ? |
| śūna- «надутий, розрослий» | ? |
| чьванъ | ? |
| джбан «надутий» | ? |
чи́га́ти «перебуваючи в певному місці, очікувати появи кого-, чого-небудь»
запозичене через польське посередництво з чеської мови;
ч. číhat продовжує ст. čúhati, що є похідним від čúti (суч. ч. číti) «відчувати, почувати», укр. чу́ти;
п. czyhać «чигати», ч. číhat, ст. čúhati «чигати; ловити птахів, чатувати на них», слц. čuhat’ «нишком дивитися крізь дірку для ключа»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
чигу́н
«спостережник, наглядач»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| czyhać «чигати» | польська |
| čuhat' «нишком дивитися крізь дірку для ключа» | словацька |
| чу́ти | українська |
| číhat | чеська |
| číhat | чеська |
| čúhati | ? |
| číti «відчувати, почувати» | ? |
| čúhati «чигати; ловити птахів, чатувати на них» | ? |
чуй-чуй «вигук, яким нацьковують собак»
очевидно, результат семантичної видозміни форми чуй як наказового способу від чу́ти (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чуй | ? |
| чу́ти | ? |
чу́лий «чутливий; вразливий; чуйний»
псл. čulъ(jь) «чуйний; той, що добре чує; той, що слухає; той, що відчуває; вразливий»;
первісно активний дієприкметник минулого часу на -l- від дієслова čuti, укр. чу́ти;
р. [чу́лый], бр. чу́лы, п. czuły «тс.», схв. čȗlan «любострасний, хтивий»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
чу́лість
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чу́лы | білоруська |
| czuły «тс.» | польська |
| čulъ(jь) «чуйний; той, що добре чує; той, що слухає; той, що відчуває; вразливий» | праслов’янська |
| чу́лый | російська |
| čȗlan «любострасний, хтивий» | сербохорватська |
| чу́ти | українська |
| -l- | ? |
чу́лити «щулити вуха» (у виразі чу́лити у́ха)] Нед
очевидно, результат контамінації слів щу́лити (див.) і чу́лий, похідного від чу́ти (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| щу́лити | ? |
| чу́ти | ? |
чуть «ледве, трохи»
зіставлення з дангл. hyse «син; юнак», перс. kōda «дитина», ав. kutaka- «маленький» (Scheftelowitz WZKM 34, 218) помилкове;
р. чуть «ледве» виникло в результаті семантичної видозміни форми інфінітива чуть, др. чути «відчувати» (до переосмислення дієслівних форм пор. укр. мов, мовля́в, хай, р. пусть і т. ін.);
запозичення з російської мови;
р. чуть, бр. чуць, др. чути «можливо, навіть»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
чу́точку
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kutaka- «маленький» | авестійська |
| чуць | білоруська |
| hyse «син; юнак» | давньоанглійська |
| чути «відчувати» (до переосмислення дієслівних форм пор. укр. мов, мовля́в, хай, р. пусть і т. ін.) | давньоруська |
| чути «можливо, навіть» | давньоруська |
| kōda «дитина» | перська |
| чуть «ледве» | російська |
| чуть | російська |
| чуть | ? |
чух «гар, чад, сморід»
псл. čuхъ (čuха) «нюх; запах; сморід» пов’язане з čuxati «розпізнавати нюхом; [пахнути (переважно погано); смердіти]», що є експресивним утворенням за допомогою суфіксального розширювача -xati (‹*-s-ati) від čuti, укр. чу́ти (пор. гр. ἀϰούω «чую, слухаю», гот. hausjan «чути»);
р. [чу́ха] «морда (звіра), рийка (свині)», [чу́хать] «розпізнавати нюхом або смаком», п. [czuch] «запах», [czuchać] «видавати добрий або поганий запах», ч. čich «нюх», [čuch] «тс.», [čuchat] «смердіти», слц. čuch «нюх», čuchat’ «нюхати, учувати (запах)», вл. čuch «нюх», čuchać «нюхати», схв. [ćuh] (‹ čuh) «дух, повів», слн. [čûh] «запах; сморід», [čûhati] «учувати; здогадуватися», [čúhati] «дути»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
чу́хнути
«позбуватися неприємного запаху»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| čuch «нюх»«нюхати» | верхньолужицька |
| čuchać «нюх»«нюхати» | верхньолужицька |
| czuch «запах» | польська |
| čuхъ «нюх; запах; сморід» (čuха) | праслов’янська |
| чу́ха «морда (звіра), рийка (свині)» | російська |
| ćuh «дух, повів» (‹ čuh) | сербохорватська |
| čuch «нюх»«нюхати, учувати (запах)» | словацька |
| čuchat' «нюх»«нюхати, учувати (запах)» | словацька |
| čûh «запах; сморід» | словенська |
| чу́ти (пор. гр. ἀϰούω «чую, слухаю», гот. hausjan «чути») | українська |
| чу́хать «розпізнавати нюхом або смаком» | українська |
| czuchać «видавати добрий або поганий запах» | українська |
| čuch «тс.» | українська |
| čuchat «смердіти» | українська |
| čûhati «учувати; здогадуватися» | українська |
| čúhati «дути» | українська |
| čich «нюх» | чеська |
| čuxati «розпізнавати нюхом; [пахнути (переважно погано); смердіти]» | ? |
| -xati (‹*-s-ati) | ? |
хова́ти «класти що-небудь у таємному місці, щоб ніхто не зміг знайти; надавати кому-небудь таємний притулок, рятуючи від переслідування, небезпеки; здійснювати обряд похорону; виховувати»
непереконливе пов’язування зі звуконаслідувальним коренем *сhav-/šav-, відбитим у р. [ша́ви́ть, шаве́ть] «базікати, брехати» (Ильинский ИОРЯС 20/4, 178);
менше підстав порівнювати з лит. saugùs «обережний», sáugoti «ховати, берегти» (Bern. I 400);
псл. xovati, де корінь xov-, можливо, з іє. *ksou- (Мельничук Этимология 1966, 219);
пов’язується також з реконструйованим *skovati «уважно дивитися» та зі *skumati, звідки ч. zkoumati «досліджувати» (ЭССЯ 8, 86–87);
зіставляється з двн. scouwōn (нвн. schauen) «дивитися» [‹ іє. *(s)kau-], гот. usskaws «уважний», гр. ϑυοσϰόος «ворожіння над жертвою», ϰοέω «спостерігаю, помічаю, бачу», псл. čuti, укр. чу́ти (Sławski I 77; Bкüсkner 183; Holub–Kop. 142; Holub–Lyer 119, 205);
псл. xovati виводиться також із *govati і вважається спорідненим з лат. foveō «плекати, берегти» (Machek ESJČ 203, Езиков. изсл. Младенов 360–361), при цьому для обох слів припускається спільний початок *gh- і слов’янська експресивна заміна його звуком х-;
р. хова́ть, бр. хава́ць, п. chować «ховати, берегти; вирощувати», ч. chovati «тримати, берегти; вирощувати», слц. chovat’ «тс.», вл. chować, нл. chowaś «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вихова́льний
ви́хова́нець
вихова́ниця
ви́хова́нка
ви́хова́нок
вихова́тель
вихова́телька
вихова́тельство
вихова́ч
«вихователь»
виховни́й
виховни́к
виховни́ця
виховни́чий
вихо́вок
«виховання»
вихо́вувати
дохова́ти
дохо́вок
«приріст, збільшення»
дохо́вувати
дохо́вуватися
захо́в
захо́ва
«сховок»
захова́ння
перехо́в
перехо́ванець
перехо́ванка
перехо́ви
перехо́вник
перехо́вок
перехо́вувач
перехо́вця
по́хівок
похова́льний
по́ховані
«похорон»
похова́ння
по́ховок
«похорон»
прихо́вок
«схованка»
прихо́вувати
прихо́вувач
сха́вань
схов
схо́ва
«схованка»
схо́ванець
«той, що сховався»
схо́ванка
схо́ванки
(гра)
схо́ванок
схо́ва́ч
«той, що ховає щось або бере на схов»
схо́висько
схо́вище
схо́вник
«футляр, скриня; сховок»
схо́вниця
«склеп, камера»
схо́вно
«таємно, приховано»
схо́вня
схо́вок
хів
«вигодовування, виховання»
хов
хо́ва́нець
ховани́ця
«вихованка»
хо́ванка
хо́ванки
(гра)
хо́вувати
«виховувати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хава́ць | білоруська |
| chować | верхньолужицька |
| usskaws «уважний» | готська |
| ϑυοσϰόος «ворожіння над жертвою» | грецька |
| scouwōn «дивитися» (нвн. schauen) | давньоверхньонімецька |
| foveō «плекати, берегти» | латинська |
| saugùs «обережний» | литовська |
| chowaś «тс.» | нижньолужицька |
| chować «ховати, берегти; вирощувати» | польська |
| xovati | праслов’янська |
| čuti | праслов’янська |
| xovati | праслов’янська |
| ша́ви́ть, шаве́ть «базікати, брехати» | російська |
| хова́ть | російська |
| chovat' «тс.» | словацька |
| чу́ти | українська |
| zkoumati «досліджувати» | чеська |
| chovati «тримати, берегти; вирощувати» | чеська |
| *сhav-/šav- | ? |
| sáugoti «ховати, берегти» | ? |
| xov- | ? |
| *ksou- | ? |
| *skovati «уважно дивитися» | ? |
| *skumati | ? |
| *(s)kau- іє. | ? |
| ϰοέω «спостерігаю, помічаю, бачу» | ? |
| *gh- | ? |
цу́хнути «тхнути, смердіти»
запозичення з польської мови;
п. cuchnąć «тс.», cuch «нюх; сморід» є змазурованими формами від іменника czuch «тс.», що виникли внаслідок розширення суфіксом -s- основи псл. čuti, до якої зводяться також п. czuć «відчувати; відгонити», р. [чу́хать] «розпізнавати (на нюх чи на смак)», укр. чу́ти;
ч. čich «нюх», слц. čuch «тс.», вл. čuchać «нюхати», слн. čuch «чути (нюхом)»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
цухки́й
«тухлий, гнилий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| čuchać «нюхати» | верхньолужицька |
| cuchnąć «тс.» | польська |
| czuć «відчувати; відгонити» | польська |
| čuti | праслов’янська |
| чу́хать «розпізнавати (на нюх чи на смак)» | російська |
| čuch «тс.» | словацька |
| čuch «чути (нюхом)» | словенська |
| чу́ти | українська |
| čich «нюх» | чеська |
| cuch «нюх; сморід» | ? |
| czuch «тс.» | ? |
| -s- | ? |
чечу́га «велика промислова риба родини осетрових, стерлядь, Acipenser ruthenus L.» (іхт.)
запозичення з румунської мови;
рум. căciugă «тс.» походить від етимологічно нез’ясованого уг. kecsege «осетер»;
р. [чечу́га] (з укр.), п. czeczuga (з укр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
чечу́жина
чечу́жний
чучу́
чучу́га́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| czeczuga (з укр.) | польська |
| чечу́га (з укр.) | російська |
| căciugă «тс.» | румунська |
| kecsege «осетер» | угорська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України