ЧУЛІСТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
чу́лий «чутливий; вразливий; чуйний»
псл. čulъ(jь) «чуйний; той, що добре чує; той, що слухає; той, що відчуває; вразливий»;
первісно активний дієприкметник минулого часу на -l- від дієслова čuti, укр. чу́ти;
р. [чу́лый], бр. чу́лы, п. czuły «тс.», схв. čȗlan «любострасний, хтивий»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
чу́лість
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чу́лы | білоруська |
| czuły «тс.» | польська |
| čulъ(jь) «чуйний; той, що добре чує; той, що слухає; той, що відчуває; вразливий» | праслов’янська |
| чу́лый | російська |
| čȗlan «любострасний, хтивий» | сербохорватська |
| чу́ти | українська |
| -l- | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України