ЧУБ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
чуб «волосся на голові в людини (переважно в чоловіка); жмут шерсті або пір’я на голові деяких тварин; суцвіття трав’янистих рослин (волоть, китиця); цідилко для молока; великий вузол, яким зв’язані кінці жіночої хустки; пов’язь наповненого мішка; борода, пропуск при косінні; уквітчаний жмут жита, який ставлять у приміщенні з нагоди закінчення жнив і справлення обжинків ЛЖит; прикраса для голови Нед»
іє. *(s)keub-/(s)keup- «чубик, снопик, в’язка», можливо, пов’язане з *koub-/koup- «купа»;
споріднене з двн. scoub «сніп; в’язка соломи», skubil «пасмо волосся; жмут соломи; купа», свн. schopf «чуб, вихор», гот. skuft «волосся на голові», нвн. Kaupe «чубик (у птахів)» (Machek ESJČ 107);
псл. čubъ (cuba)/čup (čupa);
можливий зв’язок і з дієсловом ску́бти;
припущення про спорідненість з лит. kaũbrė «горб» (Буга ИОРЯС 17/1, 33) або лит. kublỹs «вид жайворонка» (Matzenauer LF 7, 39) сумнівні;
Фонетичні та словотвірні варіанти
cuba
«жмут волосся»
čuba
«тс.»
čȗp
«жмуток, чуб»
п
«пасмо волосся»
па
«пасмо волосся; лицьовий бік (шкури, хутра)»
почубе́нь
почубе́нько
(у виразі почубе́ньків да́ти] «поскубати волосся, побити» Г, Нед, [почубе́ньки] «скубіння волосся», [перечу́бити] «вимити голову» Куз; -- р. бр. чуб, п. czub, ч. čub «чуб (у птахів)»
чуба́єчка
«чайка, Vanellus cristatus L.»
(орн.)
чуба́йка
«чубик; чубата пташка»
чубак
«омелюх, Bombycilla garrulus L.»
(орн.)
чубани́на
«бійка»
чуба́нька
«посмітюха, Galerida cristata L.»
(орн.)
чуба́р
«той, хто має чуб; [(орн.) посмітюха, Galerida cristata L. Шарл»
чуба́рий
«плямистий (про масть коня)»
чуба́рка
«посмітюха»
чуба́рний
«плямистий, строкатий»
чу́батень
«яструб гороб’ятник, Accipiter nisus L.; чубатий голуб»
(орн.)
чуба́ти
«вчепитися у волосся, скубати волосся»
чуба́тий
чуба́тка
«жайворонок ЛПол; синиця чубата, Parus cristatus Нед, Шарл»
(орн.)
чуба́ч
«пугач, Strix bubo»
(орн.)
чуба́шка
«чубатий птах»
чу́бити
чу́бица
«чуб»
чубі́й
«забіяка»
чу́бка
«вівця чорна з білим чубом»
чубли́вий
«задиристий, забіякуватий»
чу́брик
«кінчик жіночого волосся, в який вплітають стрічки; чубок, чуприна Нед»
чубри́ка́тися
«кланятися»
чубрі́й
«людина з довгим волоссям; назва вола зі жмутиком шерсті між рогами; бійка; прізвисько козака, що носить чуб Нед»
чубро́вка
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| skuft «волосся на голові» | готська |
| scoub «сніп; в’язка соломи» | давньоверхньонімецька |
| *(s)keub-/(s)keup- «чубик, снопик, в’язка» | індоєвропейська |
| kaũbrė «горб» | литовська |
| kublỹs «вид жайворонка» | литовська |
| Kaupe «чубик (у птахів)» | нововерхньонімецька |
| čubъ (cuba)/čup (čupa) | праслов’янська |
| schopf «чуб, вихор» | середньоверхньнімецька |
| *koub-/koup- «купа» | ? |
| skubil «пасмо волосся; жмут соломи; купа» | ? |
| ску́бти | ? |
кочубе́й «посмітюха, жайворонок чубатий, Galerida eristata L.» (орн.)
етимологічно не зовсім ясне;
на думку Булаховського (Вибр. пр. III 238), походить із тюркських мов;
пояснюється також (Варбот Этимология 1968, 68–69) як похідне від чуб (псл. čubъ) з префіксальним елементом ko- (псл. ko-, ka-), тим самим, що і в коверзува́ти, ка́діб та ін;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кочубе́йка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ko- | праслов’янська |
| ko- | праслов’янська |
| čubъ | праслов’янська |
| ka- | праслов’янська |
| чуб (псл. čubъ)(псл. ko-, ka-) | українська |
| коверзува́ти | українська |
| ка́діб | українська |
общу́брати «обскубти»
не зовсім ясне;
пов’язується з чуб (чубер, чупер) (ВеЗн 43);
може бути зведене до основи *щуб- (псл. *skeub-), пов’язаної чергуванням голосних з основою скуб- (псл. *skoub-);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чуб (чубер, чупер)(ВеЗн 43) | ? |
| *щуб- (псл. *skeub-) | ? |
| скуб- (псл. *skoub-). | ? |
ки́та «китиця»
споріднене, мабуть, з лит. kutis «пасмо волосся» (пор. слн. kíta «коса; пук, вʼязка льону»), яке зводиться до іє. *kūpta- з коренем *kūp-, що повʼязується також з čubъ, укр. чуб;
зіставляється ще з лит. skùsti «брити, скребти», skùtas «клапоть» (Schuster-Šewc 520–521);
менш переконливе повʼязання з лат. cicūta «болиголов» (Petersson IF 34, 227–228);
псл. kyta «гроно; пук, вʼязка»;
р. [ки́та] «стебло (хмелю, гороху тощо)», бр. кі́та «вʼязка», п. kita «китиця; пук, вʼязка», ч. ст. kyta «гроно, китиця; вʼязочка, букет», ч. kytice «букет», вл. kita «гроно, пук», болг. ки́тка «букет», м. кита, китка «вʼязка; букет», схв. кȕта «зелена гілка», слн. kíta «коса; пук, вʼязка (льону)»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ки́тай
«волоть»
кита́йка
«тс.»
кити́стий
«волотистий»
(про просо)
кити́ти
«робити китиці»
ки́тиця
ки́тичка
«вид розмальовування глиняного посуду»
китки́
«коси над вухами»
(мн.)
китча́стий
«оздоблений китицею»
кить
«тс.»
китю́х
«лисячий хвіст»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кі́та «вʼязка» | білоруська |
| ки́тка «букет» | болгарська |
| kita «гроно, пук» | верхньолужицька |
| *kūpta- | індоєвропейська |
| cicūta «болиголов» | латинська |
| kūˊtis «пасмо волосся» (пор. слн. kíta «коса; пук, вʼязка льону») | литовська |
| skùsti «брити, скребти» | литовська |
| skùtas «клапоть» | литовська |
| кита | македонська |
| китка «вʼязка; букет» | македонська |
| kita «китиця; пук, вʼязка» | польська |
| kyta «гроно; пук, вʼязка» | праслов’янська |
| ки́та «стебло (хмелю, гороху тощо)» | російська |
| кȕта «зелена гілка» | сербохорватська |
| kíta «коса; пук, вʼязка (льону)» | словенська |
| чуб | українська |
| kyta «гроно, китиця; вʼязочка, букет» | чеська |
| kytice «букет» | чеська |
шопка «чуб»
н. Schopf «волосся на голові, чуб» (Schöpfchen «чубчик») вважається спорідненим iз псл. čubъ, укр. чуб;
запозичення з німецької мови;
слц. [šop] «чуб», слн. šòp «пасмо волосся»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шопатий
«чубатий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Schopf «волосся на голові, чуб» | німецька |
| Schöpfchen «чубчик» | німецька |
| čubъ | праслов’янська |
| šop «чуб» | словацька |
| šòp «пасмо волосся» | словенська |
| чуб | українська |
чепу́ри́ти «прикрашати, прибирати»
псл. čepuriti sę, що є складним утворенням з експресивного префікса če- і дієслівної основи -puriti, яку зближують з -pyr- (р. растопы́рить і под.);
менш імовірні інші спроби пояснення: пов’язання з лтс. ceplīts (орн.) «волове очко», priekšcelis «нахаба» (Mühl.–Endz. I 373), з чапля (Соболевский РФВ 71/2, 447–448; Mikl. EW 30), з щепи́ти, р. ще́пка (Bern. I 343), з псл. čepьсь, укр. чепе́ць (Jacobson IJSLP 1/2, 1959, 276), з схв. ко̏чопēран «жвавий, рухливий, моторний» (Malinowski PF 5, 118), з псл. čubъ, п. czub, укр. чуб, з псл. pero, п. piero, укр. перо (Sławski I 128–129);
р. [чапури́ться] «надиматися, бундючитися; чепуритися», [чепори́ться, чепу́ри́ться] «величатися, пишатися», чо́порный «манірний, бундючний», бр. [чапуры́ць] «чепурити», п. czupurny «задерикуватий, визивний», [ciupurny, cupurny] «дотепний; задерикуватий», [(каш.) czupierzyc se] «по-чудернацькому одягатися», ч. čepýřiti se «сердитися», болг. чапу́ри «(він) сердиться без причини», схв. че̏перан «спритний, жвавий», слн. čopíriti se «надиматися, високо нестися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зчепурля́ти
«очищати»
нечепу́ра
нечупуру́ха
очепури́ти
«очистити»
чепури́стий
чепури́ха
«чепуруха»
чепу́риця
«тс.»
че́пурість
«охайність»
че́пурка
«чепуруха»
чепуркі́вна
«дочка чепуруна»
чепурко́
«чепурун»
чепуркува́тий
чепу́рни́й
«охайний, чистий, ошатний, гарний; манірний, церемонний»
чепурні́ти
чепуру́н
чепуру́ха
чепурче́нко
«син-чепурун»
чіпу́ритися
«чепуритися»
чіпу́рний
«чепурний»
чопу́ритися
«тс.»
чопу́рний
чупу́рний
«тс.»
чупуру́н
«чепурун»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чапуры́ць «чепурити» | білоруська |
| чапу́ри «(він) сердиться без причини» | болгарська |
| ceplīts «волове очко» (орн.) | латиська |
| czub | польська |
| piero | польська |
| czupurny «задерикуватий, визивний» | польська |
| čepuriti | праслов’янська |
| čepьсь | праслов’янська |
| čubъ | праслов’янська |
| pero | праслов’янська |
| ще́пка | російська |
| чапури́ться «надиматися, бундючитися; чепуритися» | російська |
| ко̏чопēран «жвавий, рухливий, моторний» | сербохорватська |
| перан «спритний, жвавий» | сербохорватська |
| čopíriti se «надиматися, високо нестися» | словенська |
| чепе́ць | українська |
| чуб | українська |
| перо | українська |
| чепори́ться | українська |
| чепу́ри́ться «величатися, пишатися» | українська |
| чо́порный «манірний, бундючний» | українська |
| ciupurny «дотепний; задерикуватий» | українська |
| cupurny «дотепний; задерикуватий» | українська |
| czupierzyc se «по-чудернацькому одягатися» (каш.) | українська |
| čepýřiti se «сердитися» | чеська |
| če- | ? |
| -pyr- (р. растопы́рить і под.) | ? |
| priekšcelis «нахаба» | ? |
| чапля | ? |
| щепи́ти | ? |
чу́ба-ра́чки (вид вакханалії; пиятика з піснями, де гості сідали на килимі навколо келиха з горілкою і медом і по черзі на колінах, заклавши руки за спину, брали його зубами, а потім, узявши в руки, випивали)
очевидно, утворення зі слів чуб і ра́чки, похідного від рак («подібно до рака»);
Фонетичні та словотвірні варіанти
чу́бе-ра́чки
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чуб | ? |
| ра́чки | ? |
| рак («подібно до рака») | ? |
чуба́тник «модрина, Larix decidua Mill.» (бот.)
утворення, що виникло на основі слова чуба́тий, похідного від чуб;
назва, можливо, пов’язана із зовнішнім виглядом цього шпилькового дерева, у якого, на відміну від інших шпилькових, восени опадають шпильки;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чуба́тий | ? |
| чуб | ? |
чуберна́стий «кумедний, чудернацький»
результат експресивної видозміни лексеми [чудерна́стий] «чудернацький» під впливом слова чуб та його похідних;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чудерна́стий «чудернацький» | ? |
| чуб | ? |
чубри́ка́тися «вклонятися в ноги»
афективне утворення від чу́брик «чубок», похідного від чуб (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чу́брик «чубок» | ? |
| чуб | ? |
чубри́на «чуб»
результат контамінації слів чуб (див.) і чупри́на (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чуб | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України