ЧОРТА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
чорт «за давніми уявленнями -- надприродна істота, втілення зла, має вигляд темношкірої людини з козячими ногами, хвостом і ріжками; злий дух; слово вживається як лайка; нечиста сила, біс, диявол, сатана»
менш вірогідні інші пояснення: як пов’язаного з čarъ «чари» (Фасмер–Трубачев IV 347–348; КЭСРЯ 492; Brückner 73), з псл. skorъ «швидкий, скорий» (Schuster-Šewc ZfSl 16, 369–371), з р. теря́ть (Зеленин ЖСт 20, 360);
найвірогідніші пов’язання з *čersti, *čr̥tǫ «проводити борозну, орати ( рити)», тобто це «той, хто риє (земляний, підземний дух)» (ЭССЯ 4, 164–166) або з *čerti, *čr̥ǫ ( іє. *(s)ker-) «тяти, різати», тобто «скалічений, обтятий» (Bern. I 172; Sławski I 113; Sł. prasł. II 256), з р. черта́, черти́ть (магічне коло і т. ін.) та їхніми відповідниками (Jakobson IJSLP I–II 1959, 276);
остаточно встановленої етимології не має;
значення «злий дух» набуло в східно- й західнослов’янських мовах (у словенській, очевидно, внаслідок її зв’язків з останніми);
слово праслов’янського походження без відповідників в інших індоєвропейських мовах;
псл. *čr̥tъ «чорт»;
р. чёрт, бр. чорт, п. czart, ч. слц. вл. čert, нл. cart, слн. cŕt «ненависть; розкорчоване місце, межа; злий дух»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
очорті́ти
«осточортіти»
перечо́рт
«чорт»
черт
«тс.»
черти́ти
«?»
чортеня́
чорти́нець
«пекло»
чорти́ний
чорти́ній
«чортовий»
чорти́сько
чорти́ха
чортиха́тися
чорти́ця
чорти́ще
«чорт»
чортівня́
чортіянів
«чортів»
чортовина́
чортови́ння
чортя́
чортя́ка
чортя́чий
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
чорт | білоруська |
čert | верхньолужицька |
cart | нижньолужицька |
czart | польська |
skorъ «швидкий, скорий» | праслов’янська |
*čr̥tъ «чорт» | праслов’янська |
теря́ть | російська |
черта́ | російська |
чёрт | російська |
čert | словацька |
cŕt «ненависть; розкорчоване місце, межа; злий дух» | словенська |
čert | чеська |
čarъ «чари» | ? |
*čersti | ? |
*čr̥tǫ «проводити борозну, орати ( рити)» | ? |
*čerti | ? |
*čr̥ǫ «тяти, різати» ( іє. *(s)ker-) | ? |
тобто «скалічений, обтятий» | ? |
черти́ть (магічне коло і т. ін.)(Jakobson IJSLP I--II 1959, 276) | ? |
східно- (у словенській, очевидно, внаслідок її зв’язків з останніми) | ? |
поте́рча́ «загублена або взагалі чужа дитина; дитина, що померла нехрещеною; [викидень Нед; нешлюбна дитина; карлик Куз]»
назви, пов’язані з потеря́ти ([потира́ти]) «загубити, втратити», похідним від [теря́ти] «втрачати»;
менш переконливим є виведення (Лукінова Мовозн. 1992/3, 15–23) потерча́та як назви міфічних істот від *пачертята, що пов’язується з чорт;
р. [потерчу́к] «дитина, що померла не своєю смертю», п. [poterczę] «викидень», [potyrczę] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
потерчу́к
«викидень Нед; дитина, що померла нехрещеною»
поти́р
«знівечена істота, потворна й неприродно народжена дитина»
поти́рка
«потерча»
(?)
поти́рок
«тс. тж; нешлюбна дитина; карлик Куз»
потирча
«дитина, що вмерла нехрещеною»
потирчук
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
poterczę «викидень» | польська |
potyrczę «тс.» | польська |
потерчу́к «дитина, що померла не своєю смертю» | російська |
потеря́ти «загубити, втратити» ([потира́ти]) | українська |
теря́ти «втрачати» | українська |
потерча́та | українська |
*пачертята | українська |
чорт | українська |
черка́ти «лаятися, згадуючи чорта»
про запозичення з російської мови свідчить фонетика слова (кореневе -е- в російській при укр. -о-), пор. р. чёрт – че́рти при укр. чорт – чорти́;
р. черка́ться ( *чер(т)каться) похідне від чёрт (мн. че́рти), спорідненого з укр. чорт;
запозичення з російської мови;
р. черка́ться «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
черка́тися
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
чёрт | російська |
че́рти | російська |
черка́ться ( *чер(т)каться)(мн. че́рти) | російська |
черка́ться «тс.» | російська |
чорт | українська |
чорти́ | українська |
чорт | українська |
чо́ртик «колючка, Gasterosteus aculeatus L.» (іхт.)
метафоричне утворення від чорт, пов’язане з яскравим зовнішнім виглядом риби і наявністю кількох колючок, а також плавців у вигляді колючок;
пор. подібні назви риб: р. морско́й чёрт «Laphius piscatorius L.», [чёртова ры́ба] «сом»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
морско́й чёрт «Laphius piscatorius L.» | російська |
чорт | ? |
подібні | ? |
чёртова ры́ба «сом» | ? |
чортикре́пка «дрібна неїстівна рибка, колючка»
підставу для пов’язання зі словами чорт, чо́ртик дала колючість (рогатість) рибки;
не зовсім ясне;
можливо, походить з початкового *чортик-ри́бка, перетвореного в результаті фонетичних змін і затемнення значення на чортикре́пка;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
чорт | ? |
чо́ртик (рогатість) | ? |
*чортик-ри́бка | ? |
чортикре́пка | ? |
чортогриз «таволга в’язолиста, (гірошник, гадючник), Filipendula ulmaria Maxim. (Spirаea ulmaria)» (бот.)
складне слово, що виникло на основі поєднання іменника чорт і дієслівної основи гриз- (від дієслова гри́зти);
пов’язане з лікувальними властивостями рослини, здатної «вигризати чорта» як причину хвороби (зокрема, при лікуванні укусу скаженого собаки або гадюки);
р. [чертогры́з] (бот.) «скабіоза, Scabiosa succissa L.»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
чертогры́з «скабіоза, Scabiosa succissa L.» (бот.) | російська |
чорт (від дієслова гри́зти) | ? |
гриз- (від дієслова гри́зти) | ? |
здатної «вигризати чорта» | ? |
чорто́ла «асафет, Ferula Assa foetida L.» (смердюча)] (бот.)
похідне утворення від чорт у зв’язку зі смердючим («чортовим») запахом смоли, яку містять корені рослини (пор. її російські народні назви чёртов кал, гной чёртов);
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
чорт («чортовим») | ? |
чортополо́х «народна назва колючого бур’яну (будяків, осоту, татарнику тощо); [будяк хитливий, Carduus nutans L.]; відкасник безстебельний, Carlina acaulis L.; нетреба колюча, Xanthium spinosum L.; будяк акантоподібний, Carduus acanthoides L. Mak; будяк шипуватий, Carduus hamulosus Ehrh. Mak; дурман звичайний, Datura stramonium L. Mak; черсак ворсистий, Dipsacus fullonum L. Mak; татарник колючий (будяк волохатий), Onopordum acanthium L. Mak; [(бот.) нетреба звичайна (овечий реп’ях), реп’ях, Xanthium strumarium L. Mak; кнік бенедиктинський (будяк), Cnicus benedictus L. Mak; чертополох «будяк, Carduus L. Mak; будяк хитливий, Carduus nutans L. Mak; осот безстебельний, Cirsium acaule All. Mak]» (бот.)
складне утворення, що виникло на основі слів *čr̥tъ «чорт», укр. чорт і *polx-ъ, дієслівної основи від *polxati «полошити», укр. поло́хати;
пізніше назву частково перенесено й на отруйні рослини;
назва пов’язана з давньою вірою в те, що будяк та інші колючі рослини як символ духів предків (пор. їхні синонімічні назви: укр. дід «будяк», дідо́вник «осот, лопух» і под., схоже р. чертого́н) відганяють від людей і тварин чужі, ворожі духи, нечисту силу;
псл. [(пн.) *čr̥topolхъ «будяк (колюча рослина)»];
р. чертополо́х «будяк», бр. чартапало́х, п. ст. czartopłoch «миколайчики польові, Eryngium campestre L.», ч. čertoplach «вид пластинчастого гриба (пластинчастий гриб недоторканний), що викликає блювання, Agaricus integer L.»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
чартапало́х | білоруська |
czartopłoch «миколайчики польові, Eryngium campestre L.» | польська |
(пн.) *čr̥topolхъ «будяк (колюча рослина)» | праслов’янська |
чертополо́х «будяк» | російська |
чорт | українська |
поло́хати | українська |
čertoplach «вид пластинчастого гриба (пластинчастий гриб недоторканний), що викликає блювання, Agaricus integer L.» | чеська |
*čr̥tъ «чорт» | ? |
*polxati «полошити» | ? |
czartopłoch «миколайчики польові, Eryngium campestre L.» | ? |
чортори́й «великий вир; глибока яма, в якій утворюється вир; глибокий рів, яр, провалля»
псл. [(півн.) *čr̥toryjь/čr̥toryja];
складне слово, утворене на основі слів *čr̥tъ, укр. чорт і форми -ryjь/-ryja, пов’язаної з дієсловом ryti, укр. ри́ти;
сумнівні пов’язання з *čr̥ta і ryti (Фасмер IV 349; Соболевский РФВ 70, 96) або з лит. kertùs «землерийка», що зближується з першим компонентом при тлумаченні слова в цілому як «кротовина» (Brückner 266), сумнівне й пояснення *čr̥toryja як пов’язаного з *krъtoryja «злий дух, що риється в землі, ніби кріт» (ЕСЛГНПР 175 з посиланням на: Трубачев Этим. 154);
р. черторо́й «яр; вибій від води», др. Чьрторыя (› укр. суч. Чортори́й – рукав Дніпра й місцевість навколо нього біля Києва), п. Czartoryja (озеро в басейні Вісли), ч. [Čertoryje] (топонім і мікротопонім);
Фонетичні та словотвірні варіанти
чортори́я
«яр»
(обл.)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
Чьрторыя (› укр. суч. Чортори́й -- рукав Дніпра й місцевість навколо нього біля Києва) | давньоруська |
kertùs «землерийка» | литовська |
Czartoryja (озеро в басейні Вісли) | польська |
(півн.) *čr̥toryjь/čr̥toryja | праслов’янська |
черторо́й «яр; вибій від води» | російська |
чорт | українська |
ри́ти | українська |
Čertoryje (топонім і мікротопонім) | чеська |
*čr̥tъ | ? |
*čr̥ta | ? |
як «кротовина» | ? |
*krъtoryja «злий дух, що риється в землі, ніби кріт» | ? |
хлі́бчик «куряча сліпота звичайна, Nonnea pulla (L.) DC» (бот.)
похідне утворення від хліб;
означення чо́ртів підкреслює отруйні властивості рослини;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
хліб | ? |
чо́ртів | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України