ЧИТАЧ — ЕТИМОЛОГІЯ
чита́ти «сприймати писемну мову по буквах; декламувати; виступати з лекцією, доповіддю; розгадати зміст чогось; повчати СУМ; [рахувати, лічити Нед]»
псл. čitati, ітеративна форма до čisti «читати»;
споріднене з лтс. šķìetu, šķist «думати», а також (з морфологічними відмінностями) з лит. skaitaũ, skaitóti «лічити, рахувати; читати», дінд. cétati «дотримується, мислить, пізнає, розуміє», ав. čikiϑvā˚ «той, що розмірковує»;
іє. *kĭtō, *kei̯t-tei/skitō, skei̯t-tei;
р. чита́ть «читати; декламувати; виступати з лекцією, доповіддю; розгадувати зміст чогось; повчати; [вважати (за когось)]», бр. чыта́ць, др. чисти «рахувати; припускати; читати; шанувати; дотримуватися», чьсти, чести «тс.», п. czytać «читати; [рахувати, лічити]», ч. čítatі «читати; рахувати», čisti «читати; шанувати», слц. čítat’ «читати; рахувати», вл. čitać «читати», нл. cytaś «тс.», болг. чета́ «читаю; викладаю», почи́там «шаную», м. чита «читає», схв. чѝтати «читати», слн. čítati «тс.», стсл. чисти «лічити; рахувати; читати; шанувати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́читаний
«прочитаний; [зачитаний Г]»
ви́читати
ви́чити
«повчання»
ви́читка
вичи́тування
зачита́ти
зчита́ти
зчи́тка
зчи́тувач
зчи́тувачка
начи́таний
начита́ти
нече́тний
«нечіткий»
нечите́льний
«нечіткий, нерозбірливий»
одчи́тувати
«виявляти при читанні, вибирати»
пере́чит
«?»
перечо́т
«перелік Нед; (у виразі на перечо́т) у наявності Нед»
підчи́тувач
по́чет
почита́ти
почи́тувати
почти́вий
пошти́вий
чете́ць
«читач»
чита́бельний
чита́ка
«читець»
чита́лка
«читальний зал»
чита́льник
«читач; постійний відвідувач читальні»
чита́льня
чи́таний
чи́танка
«книга для читання; читання»
чита́ння
«читка; цикл доповідей, лекцій СУМ; [рахування Г]»
чита́тель
чита́тельство
«читаюча публіка, читаючий світ»
чита́цький
чита́ч
чите́льник
«читець, читач»
чите́ць
«декламатор; [читач Г]»
чите́цький
читка
чи́тки́й
«чіткий, розбірливий, зручний для читання»
читли́вий
читни́й
«тс.»
чтець
«тс.»
чти́тель
«шанувальник»
чти́ти
«шанувати, поважати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| čikiϑvā˚ «той, що розмірковує» | авестійська |
| чыта́ць | білоруська |
| чета́ «читаю; викладаю» | болгарська |
| čitać «читати» | верхньолужицька |
| cétati «дотримується, мислить, пізнає, розуміє» | давньоіндійська |
| чисти «рахувати; припускати; читати; шанувати; дотримуватися» | давньоруська |
| *kĭtō | індоєвропейська |
| šķìetu | латиська |
| skaitaũ | литовська |
| чита «читає» | македонська |
| cytaś «тс.» | нижньолужицька |
| czytać «читати; [рахувати, лічити]» | польська |
| čitati | праслов’янська |
| чита́ть «читати; декламувати; виступати з лекцією, доповіддю; розгадувати зміст чогось; повчати; [вважати (за когось)]» | російська |
| чѝтати «читати» | сербохорватська |
| čítat' «читати; рахувати» | словацька |
| čítati «тс.» | словенська |
| чисти «лічити; рахувати; читати; шанувати» | старослов’янська |
| чьсти | українська |
| чести «тс.» | українська |
| почи́там «шаную» | українська |
| čítatі «читати; рахувати»«читати; шанувати» | чеська |
| čisti «читати; рахувати»«читати; шанувати» | чеська |
| čisti «читати» | ? |
| šķist «думати» | ? |
| skaitóti «лічити, рахувати; читати» | ? |
| *kei̯t-tei/skitō | ? |
| skei̯t-tei | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України